Для когось дитячий голос під час богослужіння — це шум.

А для когось — найкраще свідчення того, що храм живе.

Так, дитина може плакати, бігати, запитувати, не вистояти всю службу тихо. І мамі в цей момент буває ніяково.

Але нам варто пам’ятати: дитина не повинна спочатку стати зручною, щоб отримати право бути в храмі.

Саме в храмі вона поступово вчиться молитися, слухати, чекати й любити Бога.

Тож не поспішаймо засуджувати маму, якій сьогодні важко.

І не поспішаймо забирати дитину з храму через те, що вона поводиться як дитина.

Бо живий храм — це храм, у якому є місце і для тихої молитви, і для дитячого голосу.

Як ми повідомляли, недільні школи Хмельницької єпархії відкрили свої двері.