Цими днями в інформаційному просторі зʼявляються публікації щодо канонічності та свободи проведення Собору Української Православної Церкви 27 травня 2022 року. Як безпосередній учасник Собору в Феофанії, вважаю своїм обов’язком відповідально засвідчити: Собор дійсно готувався та проходив під тиском, тільки цей тиск, точніше волевиявлення, чинився з церковного середовища – з боку єпископату, духовенства та вірян Української Православної Церкви.

Собор був скликаний абсолютно законно, відбувся у відповідності до церковних правил і проходив без будь-якого зовнішнього впливу.

Потужним поштовхом до його проведення стали численні звернення єпископату, духовенства, чернецтва та мирян з усієї України до Блаженнішого Митрополита Онуфрія з проханням дати на соборному рівні відповіді на виклики сучасності у звʼязку з російською військовою агресією в Україні.

На той час я був вікарним архієреєм та ніс послух керівника адміністративного апарату Київської Митрополії, тому мені доводилося майже щодня заносити на робочий стіл Предстоятеля повні папки таких звернень. З благословення Блаженнішого Митрополита, всі ці документи тоді архівувалися в канцелярії Київської Митрополії.

На початку Собору в своєму вступному слові Предстоятель послався на ці численні звернення та благословив керуючому справами УПЦ митрополиту Бориспільському і Броварському Антонію зачитати декілька з них перед учасниками Собору. Сподіваюсь, що усі без винятку учасники Собору добре памʼятають зміст прочитаних звернень.

Водночас зазначу, що сама робота Собору відбувалась в атмосфері братнього спілкування. Кожен учасник мав змогу вільно і невимушено висловити свої думки, вносити пропозиції, долучитися до обговорення. Слово надавалося УСІМ охочим! Рішення ухвалювалися майже одностайно після соборної дискусії, у дусі любові та взаємної поваги, без будь-якого примусу чи тиску.

Усім, і внутрішнім, і зовнішнім, добре відомо, що Блаженніший Митрополит Онуфрій завжди непорушно дотримується принципу невтручання влади у внутрішні справи Церкви, а тому будь-яке втручання ззовні унеможливило б скликання та проведення Собору!

Згідно зі Статутом про управління УПЦ, ухваленим на Соборі УПЦ 27 травня 2022 року у Феофанії, «В Українській Православній Церкві найвища влада належить Собору Української Православної Церкви» (Розділ ІІ, пункт 1), а «Постанови Собору набирають сили після їх ухвалення» (Розділ ІІ, пункт 9). Звідси випливає, що для Української Православної Церкви Постанови її Собору не потребують будь-якого іншого затвердження.

Усі рішення Собору були спрямовані на збереження єдності, миру та духовної цілісності Української Православної Церкви, а тому будь-які спроби нівелювати ці рішення виглядають такими, що покликані завдати руйнування єдності єпископату, духовенства та вірян Української Православної Церкви, які зараз переживають і без того вкрай нелегкі часи свого церковного життя.

Нехай Господь наш Ісус Христос зміцнить усіх нас у вірі, любові та істині, і збереже нашу Святу Українську Православну Церкву у «єдності духа та союзі миру» (Єф. 4, 3).