Соборування правильно називати Таїнством Єлеосвячення. У «Православному катехизі» його визначення звучить так: «Єлеосвячення є Таїнство, в якому при помазанні тіла оливою (освяченою олією) закликається на хворого Божа благодать, що зцілює душевні та тілесні хвороби».

Саме ж поняття Таїнства описане ось як: «Таїнство є священною дією, через яку таємним чином діє на людину благодать, або спасительна сила Божа».

Таїнства є, так би мовити, головною зброєю Церкви, її головною силою. У них на людину таємниче, але незворотно діє благодать Святого Духа, докорінно змінюючи людину.

Таїнств усього сім. І вони є основою фундаменту Церкви. Згадаймо Святе Письмо: «Премудрість збудувала собі дім, витісала сім стовпів його, заколола жертву, розчинила вино своє і приготувала в себе трапезу; послала слуг своїх проголосити з височини міських: «Хто нерозумний, звернися сюди!» І вона недоумкуватому сказала: «Ідіть, їжте хліб мій і пийте вино, мною розчинене; залиште нерозумність, і живіть, і ходіть шляхом розуму».

Тут, звісно, йдеться про Церкву. Премудрість – це Бог. Він створив Собі дім, а сім стовпів його, тобто сім тримальних наріжних частин цієї будівлі під назвою «Церква», – це сім Таїнств. І особливо говориться про Таїнство Євхаристії, де хліб та вино не просто хліб і вино, а матерія, розчинена Мною, тобто Богом. Тут маються на увазі Тіло і Кров Христові.

У Таїнствах благодать Святого Духа потужно впливає на людину і незворотно та рятівно її змінює.

Оскільки людина – духовно-матеріальна істота, у всіх Таїнствах є видима їхня сторона – речовина Таїнства. У Таїнстві Євхаристії це хліб, вино та вода. У Таїнствах священства, покаяння й шлюбу це чутні молитви, що особливим чином підносяться. І, наприклад, покладання епітрахілі та правиці священничої на главу того, хто кається, в Таїнстві Покаяння, або покладення архієрейських рук у Таїнстві Хіротонії.

У Таїнстві Єлеосвячення (Соборування) такою речовиною є ялин та вино. Підстави для цього є у Святому Євангелії: «Самарянин же якийсь, проїжджаючи, знайшов його і, побачивши його, зглянувся і, підійшовши, перев’язав йому рани, виливаючи олію та вино» (Лк. 10:33, 34). І в Посланні святого апостола Якова, брата Господнього: «Чи хворий хто з вас, нехай покличе пресвітерів Церкви, і нехай помоляться над ним, помазавши його оливою в Господнє Ім’я. І молитва віри зцілить хворого, і Господь відновить його, і якщо він учинив гріхи, простяться йому» (Як. 5:14, 15).

Згадаймо також, що одна з якостей святині – її відокремленість від світу. Храм – святиня, він відокремлюється від світу. Служителі Церкви – священнослужителі – через Таїнство Священства також відокремлюються від світу. Хліб, вино і вода, принесені для Таїнства Причастя, також відокремлюються від світу. Тому блюзнірство і неможливо уявити, щоб Тіло і Кров Христові використовувалися для побутових цілей. Або, наприклад, священничий одяг. Або свята вода.

Але чомусь про освячену оливу та вино для Таїнства Єлеосвячення у деяких християн інші уявлення. Іноді дивишся, як люди приносять літр олії на соборування для себе або навіть два. І дивуєшся: навіщо тобі стільки святої оливи? Ти її навіть за п’ять років не вимажеш і не використаєш! Потім знову ж таки виникають питання: «Батюшко, а що робити? У мене ще з минулого соборування (рік тому) лишилося». Деякі йдуть далі. Вони цей ялин додають в їжу (в каші, салати) як звичайну соняшникову олію. Але ж це святотатство! Це осквернення святині! У цьому слід обов’язково сповідатися.

У «Настільній книзі священнослужителя» так сказано про речовину Таїнства Єлеосвячення: «Стручки, що залишилися після здійснення Таїнства, пшеницю і ялин спалюють у церкві в жаровні, де готується фіміам до кадіння. Залишки святої оливи можна спалювати також у лампаді перед іконою». Все. Воно навіть додому не забирається.

Тому не будемо маловірними, але вірними. Як написано в тій самій  «Настільній книзі священнослужителя»: «Той, хто прийняв його (Таїнство Єлеосвячення. – Прим. авт.), благоговійно тричі поклоняється совершителям, говорячи з глибини скорботного серця: «Благословіть, отці святі (або: отче святий) і пробачте мені грішного (грішну)» (тричі). Отримавши ієрейське благословення, відходить, дякуючи Богу».

Якщо над нами відбулося Таїнство Єлеосвячення, нам більше нічого не потрібно. Ми отримали сугубу Божу благодать для зцілення та життя. Будемо ж смиренно, благоговійно, зі страхом Божим і радісно приймати її, віддаючи себе, своє тіло й душу Всемилостивому Господу і сподіваючись на Його святу волю щодо нас.

Протоієрей Андрій Чиженко

Джерело: