Сьогодні наш народ переживає дуже складні часи. Багато крові, багато страждань, багато розлуки та горя. І є безліч приводів для розпачу та зневіри…

Але раптом озираєшся назад і бачиш величну, могутню, сяючу постать святого апостола Андрія Первозванного, який благословляє київські пагорби, Дніпро, всю нашу землю та весь наш прекрасний народ. І ставить для захисту, порятунку та освячення цього народу хрест на Дніпровських пагорбах. І промовляє: «Чи бачите ці гори? На цих горах засяє благодать Божа, буде велике місто, і Бог зведе багато церков».

Хтось, можливо, скаже, що не було святого Андрія тут. Що максимум, де він був, це грецькі колонії у північному Причорномор’ї. Мовляв, нема чого йому було підніматися Дніпром у глухі ліси, де жили наші дикі предки-язичники.

Але Різдво Христове – це диво. І Діва Марія чудесним чином після Різдва Богонемовляти залишається Дівою. І Христос ходив водами і воскрешав мертвих. І Сам воскрес із мертвих.

І апостолів Він якраз і послав для того, щоб просвітити дикі варварські народи світлом віри Христової. Як сказав Сам Господь на сторінках Євангелія: «…Народ, що сидить у пітьмі, побачив світло велике, і тим, хто сидить у країні й тіні смертній, засяяло світло» (Мф. 4:16).

І апостоли йшли не туди, куди хотіли, а куди їх вів Святий Дух. Згадаймо хоча б випадок зі святим первоверховним апостолом Павлом, коли йому з’явився Ангел у вигляді людини з македонського народу і закликав на служіння: «І було вночі видіння Павлу: постав чоловік, Македонянин, просячи його і кажучи: прийди до Македонії і допоможи нам. Після цього видіння ми відразу поклали вирушити до Македонії, розсудивши, що закликав нас Господь благовістити там» (Дії 16:9, 10).

До того ж свідчення про відвідання святим апостолом Андрієм Первозванним нашої землі розміщено у праці преподобного Нестора Літописця «Повість временних літ».

І ось зараз з особливою силою хочеться акцентувати увагу на тому благословенні нашої землі та нашого народу, яке, звісно, від імені Божого дав усім нам святий апостол Андрій Первозванний.

Благословення – це велика духовна сила. Вона має значення не менше (а то й більше), ніж сила тяжіння чи тертя, наприклад. Це також фізика, духовна фізика. Це імпульс духовного спасительного життя, яке від імені Бога передає праведник (вмістище благодаті Святого Духа і провідник цієї благодаті), у цьому випадку апостол цілому народові.

І тому ми згадаємо, як боролися за благодать, подану в патріархальному благословенні на право первородства, сини святого Ісака Яків та Ісав (див. Бут. 25:28–34 і Бут. 27:1–29). Або як детально й благоговійно викладав своє батьківське благословення святий Яків своїм синам (Бут. 48, 49).

Тому будемо впевнені, дорогі брати й сестри, що ні наш народ, ні наша Церква не залишені Богом. Поки ми зберігаємо чистоту Православ’я, поки ми твердо стоїмо у вірі у Святу Трійцю, на нас щедро виливається благодать Божа, блаженно тече це духовне життя, яке веде нас до спасіння. І всі наші скорботи та випробування – це також шлях тернистий, звивистий, важкий, непростий і тяжкий, але в Царство Небесне. Адже, як казали святі отці, скорбота – потаємна милість Божа. І святий апостол Андрій Первозванний разом зі святими рівноапостольними великими князями Володимиром та Ольгою благословляють наш народ і просять за нього біля Божого престолу.

І благодать Божа, ця велика сила духовна, виливається на нас, як і тисячі років тому, як і раніше, щедро і свято.

І Господь Милосердний несе нас на руках крізь хвилювання та бурі земної юдолі в Царство Небесне. Просто шлях такий. Але він даний Богом не на загибель, а на спасіння. Це треба зрозуміти. Обов’язково треба зрозуміти.

Святий апостоле Андрію Первозванний, моли Бога за нас!

Протоієрей Андрій Чиженко

Джерело: