25 січня Православна Церква згадує святу мученицю Тетяну і тих, що з нею в Римі постраждали. 

Свята Тетяна народилася в Римі наприкінці другого століття в родині знатного вельможі, який був тричі консулом Риму. Він таємно сповідував Христа, тому виховав дочку в побожності й відданості Богу. Тетяна добре знала Святе Писання і, подорослішавши, вирішила присвятити себе Христу. Вона стала діаконисою, тобто жінкою, яка несла в церкві соціальне служіння. До її обов’язків належала турбота про жінок, догляд за хворими й вагітними жінками,  підготовка їх до хрещення та здійснення самого хрещення.

У 222 році влада в Римі перейшла до шістнадцятирічного Олександра Севіра. І хоча його мати була християнкою, а сам Олександр нічого проти християн не мав, реальна влада зосередилася в руках намісників і правителів областей. Керувати країною почав єпарх Ульпіан. Він був ідолопоклонником, ненавидів християн і найжорстокішим чином розправлявся з ними. Саме під час цих гонінь і була схоплена свята Тетяна.

Від юної диякониси вимагали поклонитися ідолам у храмі бога Аполлона. Проте замість цього свята звернулася до Христа, і за її молитвами стався землетрус. Зруйнувалися не тільки ідоли, але й сам храм, під уламками якого було поховано жерців. Святу Тетяну жорстоко катували, викололи їй очі. Вона ж голосно молилася про мучителів, закликаючи Бога «відкрити їм духовні очі». Несподівано вісім її мучителів побачили янголів, які відбивали удари, нанесені святій діві, і почули небесний глас. Вони не тільки увірували, але зі сльозами просили святу пробачити їх. За сповідання Христа вони самі були піддані тортурам і обезголовлені.

Святу Тетяну мучили й наступного дня, вимагаючи зректися Христа. І сталося диво: з її ран замість крові почало текти молоко, а від тіла розливалися пахощі. І коли на третій день її вивели із в’язниці її тіло, як і раніше, було здоровим і не мало жодних слідів тортур. Від святої Тетяни знову зажадали поклоніння ідолам, цього разу богині Деметрі. Прийшовши на капище, свята Тетяна перехрестилася й почала молитися. Одразу ж у всіх на очах ідола й саме капище знищила блискавка. Святу Тетяну знову катували і вночі кинули в темницю.

Четвертого дня її вивели на арену цирку на поталу леву. Однак звір почав покірно лизати рани святої Тетяни, проте розірвав одного з її мучителів. Непокірну християнку кинули в багаття, але вона залишилася неушкодженою. Оголосивши її чаклункою, гонителі обрізали святій волосся, гадаючи, що там зосереджена її магічна сила. Потім її відвели до храму Зевса і замкнули там на два дні. Але й тут молитвами святої ідоли були повалені. Коли для розпинателів стало очевидним, що тортури безглузді, а свята Тетяна непохитна у своїй вірі, її обезголовили разом із батьком. Це сталося 25 січня 226 року.

На іконах святу Тетяну заведено зображати в червоному вбранні (ризі), яке символізує мученицьку смерть і кров, пролиту в ім’я Христа. Голова угодниці Божої вкрита білою хусткою, що вказує на цнотливість. У руці свята тримає хрест — символ мученицького подвигу, іноді сувій, текст якого звернений до вірян. На одному такому сувої знаходимо: «У муках молиться Богу про мучителів її, хай подасть їм пізнання істини».

Джерело: