14 січня святкуємо три пам’яті, які в серцевині своїй співзвучні між собою: Обрізання Господнє, день пам’яті святителя Василя Великого та Новий рік за юліанським календарем.

Обрізання Господнє, яке святкується восьмого дня після Різдва Христового, дуже чітко та яскраво підкреслює, що Різдво Христове було першим хрестом Спасителя. Святитель Димитрій Ростовський у «Слові у день свята Обрізання Господнього» пише про це так: «І в обрізанні Владика нам явив більше смирення, ніж у народженні Своїм. Бо в народженні Він прийняв на Себе образ людини, за словом апостола, “зробившись подібним до людей і з вигляду ставши як людина” (Флп. 2:7); у обрізанні ж Він прийняв на Себе образ грішника, як грішник зазнаючи болю, належного за гріх».

Суть обрізання саме в болю. Воно – прообраз новозавітне хрещення, в купелі якого людина саме помирає. Помирає її гріх, так звана стара людина, і воскресає з купелі, повстає нова людина, з’єднана в Таїнстві таємничим чином зі Святою Трійцею Отцем і Сином і Святим Духом.

Святитель Димитрій Ростовський у вищенаведеній праці відзначить: «Обрізання було в ті часи ніби стратою за прабатьківський гріх і знаком того, що обрізуване немовля зачате було в беззаконні, як каже Давид, і в гріху народила його мати його (Пс. 50:7), через що і виразка залишалася на підлітковому тілі».

А преподобний Єфрем Сирін аргументує: «Якщо Христос не був тілом, то кого обрізав Йосип? Але остільки Він був воістину плоттю, то й обрізаний був як людина, і немовля закривавилося справді Своєю кров’ю, як син людський; Він хворів і плакав від болю, як личить тому, хто має людську природу».

Звідки ж цей біль? Гріх (це, звісно, не стосується Боголюдини Христа, Який, будучи безгрішним, прийняв на Себе гріхи всіх людей) настільки в’ївся в людське єство, що перетворився на другу натуру нашої душі і нашої плоті, став немовби нами. І саме тому духовне відокремлення від нього – процес болючий. Процес вирізування з нас гріха, що відбувається не через садизм. Ні! Але з милості та любові Божої. Із чого це видно?

З того, що обрізання за старозавітним законом відбувається у восьмий день від народження: «Після восьми днів, коли належало обрізати Немовля, дали Йому ім’я Ісус, назване Ангелом перед зачаття Його в утробі» (Лк. 2:21).

Чому вісім днів? Звідки взялася цифра 8? Святитель Димитрій Ростовський пише: «А обрізаний був Він у восьмий день тому, що показував нам кров’ю Своєю майбутнє життя, яке зазвичай вчителями Церкви називається восьмим днем або століттям. Так письменник канона на обрізання Господнє святий Стефан каже: “Майбутнього невпинного восьмого століття життя зображує, в нюжі Владика обрізався плоттю”. І святий Григорій Нисський так каже: “Обрізання за законом має відбуватися восьмого дня, причому число вісім передбачало восьмий майбутній вік”.

Тобто обрізатися (а в Новому Завіті хреститися) людина мусить, щоб гідно і спасительно увійти до цього восьмого дня, у майбутнє століття блаженного раю, Царства Небесного, Нового Граду Єрусалима. Увійти в нього без гріха для найрадіснішого богспілкування з тим, хто не має жодного гріха. І постраждавши тут, зрадіти там перед Божим лицем. Звідси й цілком просте і гранично ясне слово Ісусове: «Хто віруватиме і охреститься, спасенний буде; а хто не буде вірувати, буде засуджений» (Мк. 16:16).

І живий приклад такого духовного обрізання – святитель Василій Великий, якого справді можна назвати преподобним. Він обробляв свої образ і подобу Божу чудово та був і залишається для нас і на всі часи прикладом духовного обрізання-вдосконалення.

Через його життя Господь ніби каже нам: «Я відкрив вам – людству – дорогу. Подивися, як потужно і свято йшли люди. Як вони працювали і вдосконалювалися, наближаючись до Мене, з’єднуючись зі Мною та освячуючись Мною. Роби й ти так само і врятуєшся».

Як писав святитель Феофан Затворник: «А така зміна точнісінько представляє те, чим, за Апостолом, має бути обрізання серця, – про яке нагадує і до якого зобов’язує нас святкування обрізання Господнього, і приклад якого представляє в особі своїй св. Василь Великий».

І новий рік, звісно, для цього саме час. Обрізати духовно своє серце. Обрізати від гріха та пристрастей. Залишити їх у минулому. У згорілому вогнищі та попелі старого року. Відсіки гріх і рухайся до Божої святості по днях, як по чистому, блискучому, ніжному першому снігу.

Протоієрей Андрій Чиженко

Джерело: