Дивись на житія і приклади святих отців, у яких справжня досконалість засяяла і благочестя, і побачиш, яке мале те, справді ніщо, що ми робимо. Дуже потрібно оплакувати життя наше.

Святі друзі Ісуса Христа служили Богові у спразі й голоді, в холоді й наготі, щирості, і всіляких працях, і в муці, у бдінні і постах, у молитвах і роздумах святих, і в утисках, і в багатьох безчестях.

О, як велике й тяжке випробування терпіли апостоли, мученики, віросповідачі, діви та інші всі ті, хто хотіли йти Христовими стежками! Бо тіло й душі свої на цьому світі вбивали, щоб у вічне життя перейти.

О, яке злиденне, убоге, страждальне життя отці святі в пустелі вели! Які довгі та тяжкі спокуси перенесли! І як важко ворогом спокушені бували. Як часто й палко молитви Богу приносили! Як суворої помірності щодня дотримувалися! О, якою була велика пристрасть до духовного подвигу, яку могутню битву заради упокорення злості вели! Як щиро перед собою, приступаючи до Бога, трималися! Протягом дня працювали і протягом ночі на довгих молитвах втішалися. Щогодини з користю проводили, скільки завгодно часу для служби Божої їм здавалося недостатнім, і заради задоволення наповненням Божою думкою потребу тілесного підкріплення відкидали.

Від усіх багатств, звань, честі, слави мирської, від друзів та близьких зрікалися. Нічого від світу мати не бажали, хіба що найнеобхідніше для життя брали. Тілу служити, хоч би й у злиднях, відмовлялися, у земних справах убогими були, але надзвичайно любов’ю і чеснотами багаті. Зовнішні поневіряння терпіли, але всередині любов’ю та втіхою Божою годовані були.

Світові були чужі, але для Бога — близькі друзі. І тому для світу були знедоленими, але в очах Божих були улюбленими, у справжній покірності перебували, у простому послуху жили, у любові та терпінні ходили. І тому кожен день у дусі вдосконалювалися, і великої любові Бога сподобилися.

Святитель Петро Могила

Джерело: