При творенні світу Бог сказав: «Створимо людину за образом… і подобою нашою» (Буття 1:26).

Образ Божий у людині проявляється у її розумових здібностях, у її владі над природою, у її могутності, у її здатності творити. Подоба Божа в ній полягає у моральній досконалості, у духовних прагненнях, у можливості досягти святості.

Образ і подоба Божі, за якими були створені наші прабатьки, повністю відображалися в них до гріхопадіння. А гріх порушив одне й інше, хоча не зовсім позбавивши їх людини. Залишився в людині розум і все інше, що було Божим образом, але для розвитку їхнього треба докласти великих зусиль, якими лише малою мірою досягається те, що спочатку отримали прабатьки повністю. Залишилося в людині певною мірою прагнення бути подобою Божою, хоч іноді до невпізнаваності вона падає.

Щоб знову повернути людині її первісну близькість до Бога, зійшов на землю і втілився Син Божий. Він сприйняв на Себе всю людську природу, став по всьому подібний до людини, крім гріха. Прийшов Він відтворити за образом Божим створену нашу красу. Але якщо спочатку Бог створив за образом і подобою Своєю людину, яка до того ще не існувала, і людина у своєму творінні не брала жодної участі, то для відтворення першого образу потрібна участь і самої людини. Людина повинна прагнути до досконалості, щоб благодаттю і Божою допомогою досягти її. Господь показав Своїм вченням шлях до досконалості, прикладом Своїм показав його. Це шлях морального вдосконалення, самовідданості, готовності стягнути із себе все гріховне.

Гріх глибоко увійшов у людську природу, ніби злився з нею. Кожна людина народжується із зачатком гріха, і звільнення від нього є ніби боротьбою із собою. Тому ця боротьба болісна, але вона потрібна для наближення до Бога. «Хто хоче йти за Мною, нехай відкине себе і візьме хрест свій і по Мені прийде» (Мт. 16:24) сказав Христос. Хрест, який треба взяти, і є ця боротьба зі своїми слабкостями, пороками та гріхом. Поступово звільняючись від них, людина наближається до Бога, за образом Якого була створена. Немає в самої людини достатньо сил для того, але допомагає їй благодать Божа, що подається Богом через Церкву, створену втіленим Сином Божим. Для того Він втілився, щоб Свій занепалий знову відновити образ.

На Фаворі Христос показав красу і славу Свого Божества, щоб знали апостоли, а через них весь всесвіт, подобою Кого є людина і до чого вона наближається, височіючи духовно. У міру очищення людини від гріха і наближення до Бога все більше відображається в ній слава Божа. Тому й називаються святі преподобними. Як дзеркало відображається слава Божа в їхній душі, наповнюючи її сяйвом. Коли кінчається земний подвиг, остаточно відбивається той ступінь подібності, якого хто досягнув. При настанні вічного Царства, воскреснуть усі люди, душі з’єднаються зі своїми тілами, і тоді «праведники засяють як сонце в Царстві Отця їхнього» сказав Сам Христос Своїми устами (Матв. 13, 43).

Святитель Іоанн (Максимович), архієпископ Шанхайський та Сан-Франциський

Джерело: