15 лютого Церква святкує велике двонадесяте свято Стрітення Господнього. Слово «стрітення» перекладається з церковнослов’янської як зустріч. Тобто Стрітення – це Зустріч із Богом.

Хто є найнещаснішою людиною у світі? Це людина, яка не схотіла зустрітися з Богом. Якщо говорити особистісно, то це, звісно, антихрист, який має прийти. Адже він не тільки не схоче зустрітися з Богом, але й чинитиме опір Йому, подібно до господаря свого сатани, і багатьох інших людей спокусить. І сам схоче, знову ж таки, як диявол, сісти в храмі, як бог (див. 2 Фес. 2:4).

Святий апостол Іоанн Богослов усіх спокусників, які намагаються спокусити людство і відвести від істини, називав антихристами: «Бо багато спокусників увійшли у світ, які не сповідують Ісуса Христа, що прийшов у плоті: така людина є спокусником і антихристом» (2 Ін. 1 :7).

Розберемо етимологію слова «антихрист». Воно, як і багато грецьких слів, двоскладове. Префікс «анти» не обов’язково має негативне значення. Він може означати «навпаки», «замість» (наприклад, слово Антипасха – тобто у хронологічному розумінні тиждень, що лежить навпаки, після Великодня). Але найчастіше «анти» вживається в негативному значенні, як слово «проти». Синонімом його можна обрати слово «супротивник». У цьому разі слово «антихрист» має явне негативне значення. Антихрист – це супротивник Христа, тобто людина, яка чинить опір Богові. Ми знаємо з Одкровення святого апостола та євангеліста Іоанна Богослова, що буде така людина, яка стане історичним антихристом. Він об’єднає навколо себе людей і розпочне найстрашнішу в історії війну проти Бога та Його Церкви. Але, за словами того ж святого апостола та євангеліста Іоанна Богослова, й інші люди-богоборці одержують найменування «антихристи».

І ось це, звісно, найнещасніші люди на землі, які ще тут, у земному житті горять у пекельному полум’ї пристрастей: злості, люті, ненависті, гордині та ін. Ці пристрасті пожирають їх, як полум’я. І гординя їхня не дозволяє їм повернутись до Бога обличчям, бо вони самі хочуть бути богами. І за це бажання диявол і ловить цих нещасних, кожного на своє вудлище гріха.

З іншого боку, так би мовити, осі буття – щасливі люди. Люди, які у своєму житті зустріли Бога. І Перша з них – це Пресвята Богородиця, яка найбільш тісно спілкувалася і взаємодіяла з Господом: Вона народила Боголюдину. На цьому боці й інші святі. А хто такі святі? Це люди, в житті яких відбулася зустріч із Богом. Творець відкрився їм і з’єднався з ними, увійшов до них, і вони стали провідниками на землі Божої волі та Божої любові.

І ось це пронизливе і блаженніше поєднання Бога й людини є найбільшим і абсолютно ні з чим не порівнянним щастям! Це справжнє стрітення! Про нього дуже важко розповісти, його треба лише пережити. І це найбільший Божий дар! Зустрітися з Богом і побачити Його.

Тут я не покладатимуся на свій дуже мізерний духовний досвід, звернімося до житій святих. Зокрема до тих, які наближені до нашого часу. Наприклад, преподобний Силуан Афонський (помер 1938 року). Абсолютно чудово його життя описано учнем авви архімандритом Софронієм (Сахаровим) у книзі «Старець Силуан Афонський». Звернімося до цієї книги.

Наприклад, преподобний Силуан чув голос Пресвятої Богородиці, «голос, який за своєю солодкістю та красою був зовсім незвичайний. Дія, ним справлена, за всієї своєї тихості та солодкості, була приголомшливою».

Нарешті вже на Святій Горі Афон йому явився Сам Бог. Ось як це описано в книзі: «У момент явлення йому Бога він усією своєю сутністю був сповіщений, що гріхи йому пробачені. Зникло пекельне полум’я, що гуло навколо нього, припинилися пекельні муки, які він відчував протягом півроку. Тепер йому було дано переживати особливу радість та великий спокій примирення з Богом; його душею опанувало нове солодке почуття любові до Бога і до людей, до кожної людини… Пізнавши своє воскресіння і побачивши світло справжнього і вічного буття, душа Симеона спочатку після Явлення переживала пасхальне торжество. Все було добре: і світ чудовий, і люди приємні, і природа невимовно прекрасна, і тіло стало іншим, легким, і сил ніби додалося, і слово Боже тішить душу, і нічні бдіння в храмі і особливо молитви в келії на самоті стали солодкі. Від надлишку радості душа жаліла людей і молилася за весь світ».

Ось що таке справжнє Стрітення Господа нашого Ісуса Христа і душі людської, що найбільше в житті прагне зустрічі з Ним.

Або приклад із житія іншого великого афонського подвижника – преподобного Паїсія Святогорця (помер 1994 року). Коли йому явилася Пресвята Богородиця.

На Афоні існує давній чернечий закон, коли ченці, які трудяться у відносному самітництві, зобов’язані в суботу перед недільним днем виходити з калів (з грецької «хижа») і приходити в монастирські храми для недільного всенічного бдіння й Літургії. Це було потрібно як для духовного життя ченців-самітників (вони сповідалися та причащалися Тіла і Крові Христових), так і для спостереження за ними ігуменів та братії. Чи не ухилився їхній брат-самітник в оману чи інші духовні, а можливо, й психічні відхилення? Чи не потребує він фізичної медичної допомоги?

І ось преподобний Паїсій Святогорець не з’явився на недільну службу у визначений термін. За ним був відправлений до каливи чернець, який знайшов старця, що сидів у келії з блаженним сяючим обличчям. Авва сидів зовсім нерухомо, ніби завмер, ніби перебував не тут. І величезна, невимовна словами духовна радість сяяла на його обличчі. Потім від дій брата-ченця він прийшов до тями і розповів, що до нього приходила Пресвята Богородиця, Яка вручила йому просфору і гроно винограду. Їх він тримав у руці. На запитання брата, як виглядала Пречиста, преподобний відповів, що так, як Вона написана на Єрусалимській іконі Божої Матері.

І ось тут, брати і сестри, ми повинні зрозуміти, заради чого молимося, каємося і постимося. Ось саме заради цього! Заради зустрічі з Господом нашим Ісусом Христом. Згадаймо одну із заповідей блаженства: «Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога» (Мт. 5:8).

Завзято очищаючи своє серце, ми віримо, що одного разу станеться диво, і туди зволить увійти Господь. Як колись Він був внесений до Єрусалимського храму і піднесений руками святого праведного Симеона Богоприїмця під склепіннями перед усім людством. Спаситель прийшов зустрітися з усім людством. З кожним із нас. Головне, щоб ти сам зрозумів, що це Стрітення Господнє, ця зустріч Бога і особисто тебе є найважливішою подією у твоєму житті.

Протоієрей Андрій Чиженко

Джерело: