9 лютого Церква вшановує перенесення з Коман до Константинополя мощей великого вселенського учителя святителя Іоанна Златоуста, архієпископа Константинопольського.

Не кажи мені, що такий-то сидить на колісниці, високо піднімає брови й оточений натовпом охоронців…

Ні, покажи мені відмінність начальника не в цьому, але в його стані по душі, тобто чи керує він своїми пристрастями, чи перемагає недуги серця: наприклад, чи приборкує пристрасть до грошей, чи приборкує ненаситну любов тілесну, чи не сохне від заздрощів, чи не збурюється сильною пристрастю марнославства, чи не боїться бідності або несприятливої зміни, чи не вмирає від цього страху. Такого покажи мені начальника: ось це – влада.

Але якщо він, керуючи людьми, сам є рабом пристрастей, про такого я скажу, що це раб, більший за всіх людей…

А хто скинув із себе цю владу, не захоплюється злими побажаннями і не боїться безрозсудно злиднів і безслав’я та інших неприємностей справжнього життя, того, хоч він одягнений у лахміття, сидить у в’язниці і закутий у ланцюги, назву начальником, і вільним, і царственнішим від царів.

Така влада не купується за гроші і не має заздрісників, її не знають ані язик лихослова, ані око зловмисника та хитрощі підступних. Ні, живучи, нібито в неприступному сховищі любомудрія, вона завжди залишається нездоланною і не поступається не тільки іншим обставинам, а й самій смерті.

Це доводять мученики: тіла їх зруйнувалися і перетворилися на порох і пил, але їхня влада щодня живе та діє: проганяє демонів, викорінює недуги, піднімає цілі міста і веде сюди до церкви народ. Сила цієї влади не тільки за життя тих, хто володіє нею, а й після смерті така, що не з примусу, а з доброї волі і з бажанням усі йдуть сюди і анітрохи не стомлюються тривалістю подорожі та служби.

З бесіди:

Святитель Іоанн Златоуст

«Про насолоду майбутніми благами та нікчемність сьогодення»

Джерело: