Що важливо встигнути зробити до Великого посту, радить архімандрит Маркелл (Павук), духовник Київських духовних шкіл.

Окрім приємного споживання млинців зі сметаною, перед початком святої Чотиридесятниці важливо помітити в собі основну пристрасть, з якою у дні посту слід особливо поборотися. Подібно до воєначальників, які перед виходом на поле битви чітко розробляють стратегію бойових дій, ми, християни, повинні намалювати собі приблизний план боротьби із пристрастю, що нас тероризує. Тим більше що в дні посту, за словами Блаженного Августина, ми оголошуємо війну самому дияволу.

Як виявити свою основну пристрасть?

Святі отці кажуть: те, чому ми найбільше приділяємо уваги, з чим прокидаємося і засинаємо, що мотивує всі наші вчинки, і є нашою основною пристрастю.

Певною мірою мав рацію відомий західний психолог З. Фрейд, коли стверджував, що всі вчинки людини вмотивовані блудною пристрастю. Блудник щойно прокинувся, а вже думає, як організувати сьогоднішню зустріч із потрібною йому людиною, щоб задовольнити свою пристрасть.

Людина в житті може керуватися не лише визначеною пристрастю. Так одержимий пристрастю гніву, ще не вставши з ліжка, вже дратується, що його вчасно не розбудили, що надворі погана погода, що в кімнаті брудно та холодно. Черевоугодник-п’яниця, не встигнувши протерти очі, починає думати, де б сьогодні похмелитися. Сріблолюб мріє про легкий прибуток. Похмура людина з кислим і незадоволеним виглядом береться за свою роботу і мимоволі заражає своїм настроєм усе оточення. Гордець зверхньо і зневажливо, пафосним тоном починає давати свої розпорядження чи настанови.

Проте у більшості людей складається враження, що пристрасті – це двигуни прогресу, бо вони спонукають до різних справ та звершень. Навіть слово «пристрасть», яке грецькою мовою перекладається як «пафос», за загальновідомою думкою, має позитивний відтінок. Слово ж «безпристрасність» (грецькою звучить як «апатія») таїть явно негативний зміст. Але в духовному житті все якраз навпаки – пристрасті нас тероризують і мучать, позбавляють волі, а перемога над ними робить нас незалежними та стійкими, здатними з Божою допомогою й гори пересувати.

Якщо ми не зможемо виявити свою основну духовну хворобу в дні Масляної, то в цьому допоможе майбутній Великий піст, але за умови, що ми поститимемо не формально, а з молитвою і покаянням.

Але, мабуть, найважливіше, що ми маємо встигнути зробити до початку посту – це визначити, щодо кого ми маємо гнів і ворожість. Іноді це очевидно навіть для сторонніх очей, але найчастіше гнів ховається дуже глибоко в серці і зовні ніяк себе не видає. Ми можемо розмовляти й усміхатися один одному, приховуючи при цьому велику злість. Гнів буває дуже складно перемогти ще й тому, що здебільшого він спритно ховається за ущемлені почуття гідності та справедливості. У такому стані без Божої допомоги ніяк не можна пробачити іншу людину.

У наступну Прощену неділю ми маємо можливість щиро попросити прощення один в одного. І якщо навіть ми нічого поганого нікому не зробили, все одно винні у недостатній любові, бо це святе почуття, як і Бог, не має меж.

Джерело: