У Неділю четверту Святої Чотиридесятниці Православна Церква згадує преподобного Іоанна Лествичника та його велику настанову в духовному житті – книгу «Лествиця».

Якось до диявола, що сидить у пеклі, прийшли біси зі звітом. Один каже, мовляв, я зробив так, що в багатьох країнах почався голод, загинули тисячі людей. Сатана йому відповідає: «Йди звідси, ти нічого не зробив». Інший біс приступає й каже, що розв’язав війну, у якій було вбито мільйони. Диявол жене і цього, кажучи: «Іди, й ти нічого не зробив, адже грішники й так наші, а праведники пішли в рай від нас і врятувалися, нам їх не дістати». Підходить іще один біс і розповідає: «Я сорок років спокушав пустельника-подвижника блудною пристрастю, зрештою він здався і впав». Диявол схопився зі свого трону і обійняв біса, сказавши: «Ось ти молодець».

Про що ця сувора і водночас мудра казка? Про те, що важливе насамперед внутрішнє життя нашого серця. Чи наблизилась наша душа до Бога, чи віддалилася від Нього за короткий період земного життя? Ось що буде на віки вічні справді важливо і для Господа, і для нас самих.

Сьогодні (втім, як і завжди) світ намагається спантеличити людину, забрати в неї це внутрішнє невидиме життя. Демони прагнуть присмоктатися до нас і всіма своїми силами намагаються видряпати нас зсередини самих себе, як лисиця кролика з нори або видра морського їжака з панцира. Щоб ми почали жити блудними похотями, обжерливістю, алкоголізмом, наркоманією, користолюбством, владолюбством і марнославством, пристрастю до накопичення матеріальних благ, гордістю, лінню та багатьма іншими пристрастями. Диявол бажає, щоб душі наші заснули й провели у забутті все життя, як курець в опіумному салоні або як героїновий наркоман.

Звідси й протилежні цьому слова Господа нашого Ісуса Христа: «Тож пильнуйте, бо не знаєте, о котрій годині Господь ваш прийде» (Мт. 24:42). І звернення Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського: «Душе́ моя́, душе́ моя́, воста́ни, что спи́ши? Коне́ц приближа́ется, и и́маши смути́тися; воспряни́ у́бо, да пощади́т тя Христо́с Бог, везде́ сый и вся́ исполня́яй» (кондак після 6-ї пісні).

Один із головних посилів Великого посту: увійди всередину себе і почни жити внутрішнім духовним життям, тому що Царство Небесне всередині тебе є (див. Лк. 17:21). Але як же почати жити цим внутрішнім духовним життям? Ось для цього і дана четверта неділя Святої Чотиридесятниці, в яку ми згадуємо преподобного Іоанна Лествичника та його велику настанову в духовному житті – книгу «Лествиця». Фактично це абетка духовного життя, інструкція до нього, його духовні правила. Тому, звісно, цей аскетичний вербальний скарб має стати настільною книгою кожного християнина, особливо у Великий піст.

Це саме та книга, яка дозволяє спорудити в собі сходи з чеснот, загартованих у горнилі боротьби з пристрастями, яка зводить душу на Небо, де на неї чекає люблячий Бог. Вона є енциклопедією чернечої та подвижницької мудрості, яку узагальнив на прохання ченців преподобний Іоанн Лествичник. Про це треба пам’ятати, коли читаєш її. Адже вона написана насамперед для ченців. І брати її правила на озброєння потрібно порадившись із духівником чи священником, якому ти довіряєш. Адже насамперед, повторюся, ця праця написана для допомоги в духовному житті інокам.

Але все ж таки «Лествиця» дуже корисна й усім православним християнам, тому що дозволяє організувати своє внутрішнє духовне життя правильно, уникаючи принад та небезпек, які неминуче трапляються нам на шляху духовного вдосконалення. Вона навчає нас побачити свої вади, дає метод, перевірений тисячоліттями, боротьби з ними. З іншого боку, книга показує нам основні християнські чесноти і вчить їх зрощувати в собі.

І ось ця духовна внутрішня праця є головною справою в житті кожної людини. Як говорив преподобний Серафим Саровський: «Врятуйся сам – і навколо тебе врятуються тисячі».

Не метушись, не ухиляйся і не лінуйся. Увійди всередину себе та почни будувати храм своєї душі, який тобі подарував Бог. У цьому головний посил «Лествиці». І в цьому храмі ти знайдеш лествицю на Небо, і в цьому храмі рано чи пізно тобі відкриється Сам Бог. І це стане для тебе вищою і блаженною, і вічною насолодою.

Протоієрей Андрій Чиженко

Джерело: