Починаючи з 1983 року, в другу неділю лютого у багатьох країнах відзначають Всесвітній день шлюбу. Сьогодні, коли традиційні родинні стосунки зазнають значної трансформації, ми говоримо про їхнє значення в житті людини з благочинним храмів м. Хмельницького протоієреєм Михаїлом Козовим.

ХРИСТИЯНИ ЧИ ЯЗИЧНИКИ?

• Отче Михаїле, що таке шлюб з позиції Церкви?
• Передусім – це одне з сімох Таїнств Церкви. І його виконання важливе для християнина, як і виконання Таїнств хрещення, сповіді, євхаристії. Це союз двох людей, які засвідчують його перед Церквою, і Церква їх благословляє. У Таїнстві шлюбу Бог єднає двох, і вони стають однією плоттю.

У Євангелії від Матвія сказано: «Чи не читали ви, що той, хто створив на початку чоловіка і жінку, сказав: залишить чоловік батька свого і матір і приліпиться до жінки своєї і будете обоє єдиною плоттю. Тож вони вже не двоє, а плоть єдина. Отже те, що Бог поєднав, того людина нехай не розлучає» (Матв. 19:4-6).

Це слова Господа, Його відповідь фарисеям. І це є відповідь на усі наші запитання. Тому що, коли ми не тільки читаємо, але вчиняємо за Писанням, це  важливо для нашого християнського життя. Церква благословляє шлюб, щоб примножувалася сім’я, розвивалося людство. У молитві, яка читається в Таїнстві вінчання, є слова: «Це є сІм’я довгожиттєве». Тобто сім’я – це продовження роду людського, роду християнського.

• Зараз уявлення про сім’ю значною мірою змінилося порівняно з тим, яким воно було 2000 років тому і раніше. Зокрема змінилися роль і статус жінки у суспільстві, що позначилося на її ролі у сім’ї. Чи не означає це, що час переглянути догмати?
• Так, відбулися значні зміни в суспільстві, в моралі. Раніше шлюб обов’язково мав бути благословенний Богом. Бо всяке діло, благословенне Богом, має зміст і завжди вдається.

Зараз багато чого по-іншому. Деякий час тому при міському рацсі з парами, які бажали взяти шлюб, проводилися зустрічі, куди запрошували юристів, лікарів, священників і посадовців. І кожен з позиції своєї професії висвітлював певні аспекти подружнього життя. Я цитував Святе Письмо, розповідав про ставлення Церкви до шлюбу. І раптом наприкінці зустрічі один із запрошених каже: «Я вважаю, сьогодні не треба цього робити. Нехай спочатку поживуть разом, побачать. Я сам живу так 10 років». Тож мусив пояснити, що за такого ставлення виходить, що чоловік бере собі жінку, як якусь річ. Не сподобалася йому ця річ, він собі викинув її і купив або взяв іншу. Тут зовсім інша мораль. Тому так званий цивільний шлюб – це не шлюб. Якщо вже двоє створюють сім’ю, то ця сім’я має бути міцною. Про це завжди нагадує нам Святе Євангеліє, Церква. Бо сім’я – це маленький острівець у суспільстві, але коли є міцні сім’ї, є міцне  суспільство. А якщо бігати туди-сюди, то ніякого порядку не буде ні в сім’ї, ні в суспільстві. Ми християни і повинні дотримуватися тих правил, про які нам нагадує свята Церква, Святе Євангеліє. А якщо ми живемо, як у дохристиянський період, ми як язичники. Взяти навіть приклад великого князя Володимира, який хрестив Русь, і до того жив, як язичник, мав багато жінок. Але коли прийняв хрещення, отримав благословення Церкви, узяв шлюб і потім у нього почалося нормальне моральне християнське життя.

ПРИМАРНЕ РІЗНОМАНІТТЯ

• Чи кожна людина придатна до шлюбу? Чи кожній людині потрібно його брати?
• Я знову спиратимуся на Святе Євангеліє. «І говорить Він їм: Мойсей через жорстокосердість вашу дозволив вам розводитися з жінками вашими. А спочатку не було так. І Я кажу вам, хто розведеться з жінкою своєю, не з вини перелюбу і візьме шлюб з другою, той перелюбствує, і хто одружиться з розведеною, той перелюбствує. Учні Його говорять Йому: Якщо така повинність чоловіка перед жінкою, то краще не одружуватися. Він же сказав їм: не всі сприймають це слово, а кому дано. Бо є скопці, що з утроби материної народилися, такими. Є скопці, оскоплені від людей, і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради Царства Небесного. Хто може вмістити, хай вмістить» (Матв. 19:8-12). Тут Господь нам дає конкретну відповідь і не треба щось шукати. Дійсно, сьогодні приходять дівчата і деколи ніби нарікають на свою долю, що їм уже стільки років, а вони не можуть знайти собі пару. А я кажу їм, може Господь вас від чогось оберігає, бо сьогодні знайти пару нелегко.

• Зважаючи на це й на те, що зараз стрімко зростає кількість цивільних шлюбів, чайлд-фрі та одностатевих шлюбів, чи не означає це кризи традиційного шлюбу?
• Це не є криза шлюбу. Це є криза нашого суспільства, криза нашої моралі. Коли ми читаємо Святе Письмо, те що зараз називається «одностатеві шлюби», вважалося смертним гріхом. А нині намагаються це узаконити, але це не є морально, і Православна Церква виступає проти цього.
• І все-таки, попри вінчання і освячення шлюбу Богом, розлучення і розвінчання серед православних існують. Чим це пояснити?
•  Повертаємося знов до слів Святого Євангелія. Те, що Бог з’єднав, людина не може роз’єднати. Ці слова звучать кілька разів під час Таїнства вінчання. У требнику Петра Могили  є така формула: під час Таїнства чоловік  і жінка кладуть руки на Святе Євангеліє і дають обітницю вірності, тим самим  беручи відповідальність за іншу людину перед Богом, обіцяючи і вірність, і те, що не залишать її до самої смерті. Але багато що залежить від самої людини. У Євангелії сказано, що шлюб між людьми укладається один раз у житті. Навіть якщо Церква дає довідку людині, про те, що вона має можливість взяти другий шлюб. Бо є різні випадки, і це треба враховувати.

Сьогодні справді звертаються з такими проханнями. Переважно розлучаються ті, хто прожили небагато – рік, два. Трапляється, що є зрада. Тут нема питань, і в Євангелії чітко сказано про розвідну в разі перелюбства. Буває, що прожили декілька років і немає дітей. Буває і на побутовому ґрунті, коли люди одружувалися з якоїсь вигоди, а зіткнулися з певними житейськими труднощами, в них почалися негаразди, і люди дійшли до розриву. До кожного випадку треба підходити індивідуально, і кожен, хто приходить з таким питанням, обов’язково йде на сповідь, де священник повинен уточнити причину розлучення.

• Священник, який вінчає молодят, несе відповідальність за їхній шлюб?
• Несе. Він також певною мірою відповідальний за їхній шлюб. Прикро, коли приходять і кажуть, ось Ви нас вінчали, а тепер ми розлучаємось. Але це життя, і я не можу вирішувати за них. Бувають кризи в сім’ях, і якщо люди приходять, я завжди намагаюся зберегти шлюб, сім’ю, особливо, коли є діти. Батьки мають відчувати свою відповідальність. Але кожен випадок індивідуальний.
• Чи можливо підготуватися до шлюбу? Адже це те, про що молода людина має лише теоретичні уявлення, вона цим способом життя не жила. Як можна бути готовим до вступу в шлюб?
• До цього треба підходити з різних сторін. Наприклад дівчата, особливо молоді, хочуть бути у шлюбі. Хлопці задумуються, чи зможуть утримувати сім’ю. Але по-перше, мають бути почуття. І вони мають бути взаємними і не миттєвими. Якщо ці почуття проходять якесь випробування, шлюб у майбутньому буде міцнішим.

ШЛЮБ ЯК БАЖАНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

• А Ви були готовим до шлюбу? Скільки років Ви одружені?
• Тоді були інші засади, ми були в іншому дусі виховані. Моє кохання пройшло через випробування. Я повернувся з армії, ми зустрічалися з майбутньою дружиною рік, потім одружилися. І ось ми 53 роки в шлюбі.

Коли ми побралися, завжди намагалися робити щось разом. Якщо є підтримка одне одного, звісно, буде результат.

• А якщо погляди не збігаються?
• Якщо не збігаються, то завжди будуть суперечки, які можуть зрештою привести до розриву.
• Але ж не завжди у вас точки зору співпадали. Наприклад, Ви вважаєте, що вашій дитині треба вступати в один виш, а дружина вважає, що в інший…
• Я завжди даю право вибору дітям. Якщо справа до вподоби, вона принесе користь. Я кажу так, бо маю двох синів і доньку. Старшому, коли він повернувся з армії, я сказав: «Сину, може підеш моїми стопами?». Він дав мені відповідь. І я його зрозумів з півслова. Він спортивний хлопець, служив у десантних військах, стрибав з парашутом. Ще у школі записався таємно від нас у парашутний гурток і до армії мав 10 стрибків. Хоча ми не знали. Думали, в ДОСААФ ходить і все. І це такий мій життєвий досвід. Якщо це не до вподоби, користі не буде. І ще, коли я став священником, дітей переслідували у школі. Їх закривали після уроків, «виховували». Потім, коли старший син і дочка вступали у виші, хоч вони добре навчалися, те, що я був священником, було перешкодою для них. Тому я цю дискримінацію в той час відчув на собі. Тоді було непросто стати священником.
• Ваша дружина була воцерковленою, коли ви зустрілися?
• Так. Ми з одного села. Нас батьки водили в церкву з малих років, і ми жили тим. В мене було бажання бути священником, але я пішов у семінарію у 36 років, коли мав трьох дітей.
• Як до цього поставилася дружина? Адже Ви знали, що сім’ю будуть переслідувати.
• Знав. Ми з дружиною це обговорили. Це ж не було просто – залишити сім’ю, трьох дітей і поїхати. На весь Радянський Союз було три семінарії. Я хотів раніше те зробити, але не було такої можливості матеріальної. Бо ми будували будинок у чистому полі, починали життя самі, нам з батьків ніхто не допомагав. У ті часи треба було брати кредити, щоб будуватися, і поки не віддав усі, не міг поїхати в семінарію. Але криз як таких, глобальних, не було. Були суперечки звичайні, як у кожній сім’ї, та вони були миттєві. Колись в одного чоловіка запитали: «Як твоя жінка?». А він каже: «Як мобілка». «Така сама гарна, струнка, тоненька, чи як?». Відповідь: «Ні. Коли закінчуються гроші, вона мовчить».
• У вас такого не було?
• Ні. У нас тоді не було мобілок (Сміється).
• Як позначилася на вашому шлюбі поява дітей?
• Ми на дітей чекали. Вони народилися, ми їх любили, виховували, хоч не так було легко в той час. У нас не було такого, щоб я працював, а матушка сиділа вдома. Навіть зараз ми працюємо обоє. Я служу в церкві, вона має свою справу.
• Чому Ви не «посадили» свою матушку вдома?
• По-перше, вона цього не хоче. Таке виховання.
• Ви часто говорите про виховання. Що саме Ви маєте на увазі?
• Нас у дитинстві виховували працею Я був старший у сім’ї, батьки працювали дуже тяжко, я це розумів. Ми жили в селі, а там роботи непочатий край. Батьки йшли і давали мені завдання. І це дисциплінувало, налаштовувало на відповідальність. Я мусив виконати те, що мені сказали, тоді мав можливість чи погуляти, чи покупатися. І це виховання працею дозволяє брати на себе відповідальність за всіх і до сьогодні.

НЕПОПУЛЯРНИЙ СЕКРЕТ УСПІХУ

• За 53 роки подружнього життя що Ви зрозуміли для себе про шлюб? У чому Ваш особистий секрет вдалого шлюбу?
• Секрету як такого нема. Це терпіння і смирення. Терпіти і вміти поступатися одне одному. Коли я вінчаю молодих, завжди кажу: якщо ви будете вміти поступатися одне одному, ви завжди збережете шлюб. Ще зі шкільної парти відома байка, коли зустрілися два цапки на вузенькій кладочці й почали боротися, обоє попадали у воду. Так і тут. Коли буде непорозуміння, і кожен буде доказувати свою думку, особливо в теперішніх сім’ях, коли жінка чи чоловік хоче бути лідером, і вони не розумітимуть одне одного, цей шлюб не буде міцним. Будуть виникати суперечності, це набридне і люди розійдуться.

• Ви сказали «смирення». Це зараз непопулярне слово.
• Чому?
• Бо популярне – «самодостатність». Людей мотивують бути сильними, незалежними, лідерами.
• Це християнська мораль. Якщо читати житія святих, вони лагідністю, смиренням досягали чеснот християнських. І в Євангелії написано: «Будьте лагідні, як голуби, і мудрі, як змії» (Матв. 10:16).

Що таке для мене шлюб? У молодості я не замислювався про це. Ми створили сім’ю, бо любили одне одного, пройшли певні випробування, і для нас це був закон. Я брав шлюб у день свого народження. Ми одружувалися в церкві. І тепер одразу відзначаємо два свята – день народження і день шлюбу. Матушка каже: мені рік за два треба рахувати, а я кажу, що мені – за три. Але то жарти. Ми завжди розуміли одне одного, завжди підтримували, знаходили якийсь консенсус.

• За що Ви вдячні своїй дружині?
• По-перше, я дякую Богові, що Він послав мені таку дружину. Дякую дружині за те, що вона народила мені трьох дітей, і ми дочекалися шістьох онуків і двох правнуків. Дякую Богу за те, що вона була завжди моєю підтримкою в будь-яких ситуаціях. Завжди старалася заспокоїти, запевнити, що все владнається. Підтримка важлива в кожній сім’ї. Людина не завжди приймає правильні рішення. Бо зробив щось не так, і далі пішло не так, а тобі ще й додають, і це не приносить користь. А коли відчуваєш підтримку, виходиш із тої ситуації і почуваєшся зовсім по-іншому. Ну, і за кохання, за любов, за те, що вона завжди була мені вірною помічницею.
• Виходячи з  того, що ви вінчаєте людей, бачите багатьох із них у шлюбі й поза ним, а також із досвіду власного подружнього життя, що Ви можете порадити тим, хто замислюється над питанням шлюбу?
• Усе минає. І війна мине. Людство переживає різні випробування, які дає Господь кожному поколінню. Наші батьки мали одні випробування, ми – свої, наші діти – інші. Але для сім’ї важливий приклад батьків. Коли є такий, навіть і в молитві, і діти бачать, що батьки моляться, то й вони будуть молитися. І коли діти бачать, що батьки живуть гарно, і в них так буде виходити.

Погляди на шлюб… Може, комусь самому жити краще, реалізовувати себе, робити кар’єру і бути незалежним. Є такі жінки, є такі чоловіки,  які хочуть створювати собі комфорт у житті. У шлюбі треба брати відповідальність. Якщо чоловік бере жінку, створює сім’ю, то він відповідає за неї, а вона – за нього. Вони для того і йдуть у Церкву, щоб узяти відповідальність одне за одного.

А молодому поколінню я бажаю бути налаштованими оптимістично, тому що ситуації міняються, життя міняється, але якщо хтось хоче створити сім’ю, хай вони задумаються, щоб та сім’я була не одноденною, одномісячною чи однорічною. І щоб берегли кохання і пронесли через усе своє життя.

Спілкувалася Тетяна Правдива