Промайнули 7 днів у православному дитячому таборі. Ця коротка, але дуже яскрава історія, була написана серцями дітей та дорослих.

7 днів. Понад 50 дітей. Сосновий ліс. Молитви на світанку. Окунання у святе джерело. Майстер-класи, ігри, вистави. Пісні біля вогнища, дружба, обійми й… сльози на прощання.

Це не був просто табір. Це був дім. Місце, де діти зростали не тільки тілом, а й душею. Де вони навчилися молитися щиро. Де вчилися слухати: себе, один одного, Бога. Де відкривали для себе, що добро — це не слово, а вибір. Що смирення — це сила. Що віра — це не обов’язок, а те чого потребує душа.

Сьогодні ми всі дякуємо Богу за таку можливість. Дякуємо Рівненській єпархії, а особливо скиту Праведної Анни у с. Онишківці за гостинність.

Дякуємо за кожне серце, яке стало м’якішим. За кожен погляд, що світиться добротою. За кожну дитину, яка поїхала звідси світлішою.

Ми прощаємось, але сподіваємось повернутись ще не раз.

Бо «Острів Доброти» — це не просто місце. Це те, що залишиться в памʼяті кожного. Наче молитва. Наче світло. Наче теплий слід у серці.

Як ми повідомляли, розпочав роботу літній табір для дітей недільних шкіл Хмельницької єпархії.