Як дивовижно все у Господа! Як дивовижно все злагоджено та гармонійно.

Подібно до того, як ця гармонія перебуває між Трьома Іпостасями Святої Трійці Отцем, Сином і Святим Духом, у всіх Божих справах дивовижна краса і блаженство для всіх створінь. І особливо у справі спасіння Богом занепалого людства – у Спокутному Подвигу Господа нашого Ісуса Христа.

Різдвом Своїм Бог з’єднує нас із Собою. Своїм Хрестом роздирає на Древі рукописи наших гріхів і зцілює стражданнями і кров’ю Своїми занепале людство. І, як ключем, відчиняє йому двері до раю. Знову ж таки Голгофа стає початком Воскресіння Христового, ніби відчиняє двері. Своїм Воскресінням Спаситель перемагає диявола, гріх і смерть, і починається нова ера для людства – ера Пасхи, ера нового та дивного дня, в якому у Воскреслому Христі воскресаємо для блаженного райського життя і всі ми. І потім Вознесіння Господнє. Христос сходить на Небо, сідає праворуч Божого Престолу і прокладає в рай дорогу для всіх нас. І якимось дивним, незбагненним чином Голгофа, Воскресіння і Вознесіння Христове відчиняють двері для суто дії Святого Духа в світі і насамперед для творення Богом Своєї Новозавітної Церкви, Яка вже не тінь майбутніх благ, але Сама є найбільшим благом і єдиною дорогою для порятунку всього людства.

Про цей життєдайний і спасительний процес говорить Сам Господь наш Ісус Христос: «Але Я правду кажу вам: краще для вас, щоб Я пішов; бо, якщо Я не піду, Утішитель не прийде до вас; а якщо піду, то пошлю Його до вас, і Він, прийшовши, викриє світ про гріх і про правду і про суд: про гріх, що не вірують у Мене; про правду, що Я йду до Отця Мого, і вже не побачите Мене; а про суд, що князь світу цього засуджений. Ще багато маю сказати вам; але тепер ви не можете вмістити. Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину: бо не від Себе говоритиме, а говоритиме, що почує, і майбутнє сповістить вам. Він прославить Мене, бо від Мого візьме та сповістить вам. Все, що має Отець, є Моє; тому Я сказав, що візьме від Мого і сповістить вам» (Ів. 16:7–15).

Тому, звісно, ​​Воскресіння Христове, Вознесіння Господнє та П’ятидесятниця – це найважливіший період в історії людства, його вершина. І тому найважливіший період церковного року, його ядро. І церковного року загалом, і року життя будь-якого православного християнина, зокрема.

Тепер же замислимося, чому саме в цей пасхальний період – Неділя про розслабленого, Преполовіння П’ятидесятниці, Неділя про самаряниню – настільки значуща тема води, що є центральною і в євангельських читаннях, і в богослужбових молитвослов’ях.

Попередня неділя (четверта по Великодню) – Неділя про розслабленого – починає тематику води. Лікування Спасителем розслабленого відбувається біля Овечої купелі. У середу наступного тижня (цього року 29 травня) святкується Преполовіння П’ятидесятниці, тобто середина періоду від Воскресіння Христового і до Дня Святої Трійці. Після Літургії за Статутом належить здійснювати водосвятний молебень. У головному молитвослів’ї Преполовіння П’ятидесятниці знову звучить тематики води. Це тропарь Преполовіння: «Споловившись святу, спрагу душу мою благочестя напій водами, як усім, Спасе, сповістив Ти: хто жадає, нехай прийде до Мене і нехай п’є. Джерело життя наше, Христе Боже, слава Тобі».

І, нарешті, Неділя про самаряниню (цього року 2 червня), коли на недільній Літургії читається євангельське зачало, що отримало в біблеїстиці назву «Бесіда Христа із самарянкою» (див. Ін. 4:5–42).

Ця розмова відбувається біля води (криниця Якова) і про воду. Але не про матеріальну воду, а про благодать Святого Духа, яка творить усе, що існує у світі. І в цьому ключова суть до розуміння бесіди Христа із самарянкою.

Вода – символ життя. Без води нічого не може жити. Все напувається водою. Скрізь вона є і є основною речовиною, яка підтримує життя у світі.

Ось цю основну думку треба зрозуміти в Неділю про самаряниню. І припасти до життєдайної криниці Церкви, щоб пити цю небесну воду і оживати в ній – воскресати в Таїнствах Церкви. Як це сталося із самарянкою, блудницею, грішницею, напівязичницею, яка стала великою християнською святою Фотиною. І разом зі своїми синами та іншими членами сім’ї спромоглася Царства Небесного.

Ім’я Фотіна (Фотинія) перекладається як «світлоносна». Тому що ця небесна вода благодаті Святого Духа за словом Спасителя і благословенням Бога Отця увійшла до неї, просвітила темряву її язичницького серця і оживила, очистила, воскресила його.

Припадемо ж до Живоносного Джерела Церкви і відчуймо, як у нас почне пульсувати й жити життя Живого Воскреслого Бога!

Христос Воскресе! Воістину Воскрес!

Протоієрей Андрій Чиженко

Джерело: