Молитва за спочилих – це спосіб спілкування живих та померлих

Так продовжується наша любов, яка «ніколи не перестає» (1Кор. 13:8). Спочилі – частина тіла й життя Церкви, так вона нагадує нам про майбутню зустріч із померлими, тому в усіх частинах свого богослужіння молиться за них.

Великодній період дуже особливий, богослужіння часто змінюється кардинально. Перетворюються звичні нам чинопослідування і над усім лунає Великоднє: «Христос Воскрес!». Це не випадково – тут виражається вся наша надія на спокутування рабства смерті.

Бог не відступив від наміченого плану щодо людини

Господь наш – Життя і творити може лише життя, Він Життєдавець. Смерть, як злодій уночі, проникла через гріх прабатьків. Відкривши свої уста для забороненого плоду, вони впустили з їжею у свою природу гріх (від гр. «промах») – порушення Божої волі. А плата за гріх, за ап. Павлом, – смерть (Рим. 6:23). Та Бог, що створив нас для життя, дав людству можливість виправити помилку й повернутися до Нього.

Для спасіння людства Отець послав у світ Свого Сина єдиносущного, щоб Син, залишаючись Богом, зробився людиною і, на відміну від Адама, показав би послух Батькові, підкорив би свою людську волю Волі Божій, узяв би гріхи наші, поніс беззаконня наші й через послух Отцю Небесному засудив би гріх плоті (Рим. 8:3). Ісус Христос зробив це заради нас та нашого заради спасіння. За гріхи наші помер і поніс замість нас покарання.

Сили пекла, вбиваючи Христа, раділи, сатана, не знаючи таємниці Боговтілення, сам навчив Юду зрадити Вчителя (Ів. 13:27). Але коли нероздільний із людиною Бог зійшов зі Своєю душею в пекло, вся темрява просвітилася Світлом, усе зло затремтіло від Добра.

Пекло було зруйноване, сатана зв’язаний, Боголюдина Христос скасував абсолют зла у світі. І найголовніше – Він переміг смерть і повернувся до Життя. Він називається первістком із мертвих, тобто першим, Хто повернувся до життя, після якого вже немає смерті. Труни спорожніли. Здійснилося пророцтво: «Я відкрию труни ваші, і виведу вас, народе Мій, з гробу вашого» (Єзк. 37:12).

Сщмч. Іоанн Восторгов у настанові цього дня говорив: «Чули й ми, браття, про порожні труни. Чули – у світлоносний день Великодня…з воскресінням Христовим життя живе і мертвого немає жодного в труні. Бо Христос воскрес із мертвих… Він є Главою тіла Церкви (Еф. 4:15–16), ми є членами Церкви. Але коли прокинулась до життя Глава тіла, тоді члени його не можуть бути мертвими. Він – лоза плідна, як Сам Він Себе називав, а ми – гілки (Ін. 15:1). Але коли лоза навесні відчує світло й тепло, коли в ній заграє молоде й могутнє життя, тоді гілки живуть її життям, і не можуть залишитися сухими та мертвими».

Усім, хто вірить у Нього, Христос теж дає це життя

Як Адам дав усім гріховність та смерть, так Христос – Новий Адам, дає всім святість і життя. Смерть як влада темряви, смерть як безвихідь більше не має прав на тих, хто  вірить у Христа Ісуса. Боголюдина вирвала в неї жало і знищила отруту, смерть владна тепер тільки відокремити душу від тіла та й то на якийсь час, до Страшного Суду. Вона не мучить, не тримає в темряві та у своїй владі тіла й душі померлих християн. Вона тепер слуга, що відправляє душу до Бога на суд, а тіло, за словами свят. Григорія Ніського, в могилу на “переплавку” від будь-якого зла, яке робило до загального Воскресіння.

Як же воскреснуть померлі?

Хірург і професор, який знав фізіологію людини краще, ніж усі атеїсти, архієпископ і сповідник Лука Кримський, посилаючись на авторитет Біблії і здорового глузду, каже: «Зерно, кинуте сіячем в орану землю, перестає існувати як зерно: воно розпадається, розкладається, бо ніби помирає. Але  тільки ніби, бо в ньому закладені великі сили життя. Із зерна, яке припинило своє існування, силою Божою виростає велика, прекрасна, корисна й потрібна нам рослина».

Святитель ставить запитання, розмірковує та дає відповіді:

«Не з кожної насінини одна й та сама рослина, але кожній дає Господь Своєю животворною силою особливе тіло: особливе тіло в колосу пшениці, особливе тіло у вівса, особливе у чагарника. І всі ці тіла звідки? З насіння, яке померло.

Чиєю ж силою зростають і з’являються ці нові тіла? Звісно, силою Божою, силою Духа Святого, яка живе у будь-якій клітині тваринного та рослинного організму. Ось ці слова св. апостола треба вам усім зрозуміти і твердо запам’ятати: Є тіло душевне, є тіло і духовне. Тіло душевне – це наше теперішнє тіло, це – плоть та кров; це кістки, м’язи та нутрощі. Про нього каже св. апостол Павло, що «тіло і кров не можуть наслідувати Царства Божого» (1Кор. 15, 50). І приречені на тління душевні тіла не можуть успадковувати нетління.

Згадаймо, в якому тілі воскрес Господь Ісус Христос, чи в тому самому, в якому Він жив до смерті Своєї? Ні, в іншому, в новому тілі, в тілі, що мав надзвичайні властивості, якими за життя не володіло. Тіло Воскреслого Спасителя проходило чудовим чином крізь зачинені й замкнені двері. Отже, тіло Воскреслого Господа було не душевним, а духовним тілом. Ось такими ж духовними тілами будуть і тіла всіх воскреслих людей. Коли вони воскреснуть і якою силою? Звісно, лише силою Божою».

Радониця – це радість від дару Христа людству – загального воскресіння

Сьогодні, в день Радониці, ми згадуємо, що в Бога ключі від життя та смерті, Він весь – милосердя і весь любов. І ми просимо Його прийняти душі всіх наших близьких до Своїх небесних чертогів. Чекаючи на воскресіння мертвих і зустрічі з усіма батьками й матерями, співатимемо сьогодні: “Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть поправши і сущим у гробах живіт дарувавши”.

Сщмч. Іоанн Восторгов у Грузії понад сто років тому цього дня говорив: «У Великдень Господній, у дивні дні, коли перед нами Начальник життя, який  живими й мертвими володіє, Своїм Воскресінням осяяв усі труни і сущим у трунах живіт дарував, ці суть у трунах близькі, ці дорогі до відчуття, вони стоять біля нашого серця, благають про духовне спілкування з ними. Звідси сам по собі утворився і сам по собі тримається глибоко зворушливий звичай … день радості великодньої ділити з померлими, і молитися за них всенародно та урочисто. Ходімо, сповістимо їм про повстання Господа, розділимо з ними нашу радість, і скажемо їм привіт святий пасхальний: Христос Воскрес!

Насамкінець хотілося б поділитися порадою сщмч. Сергія Мечова: «Ми молимося, як частина Тіла Христового, і тільки така молитва може принести їм (спочилим, – ред.) полегшення та заспокоєння. Давайте цього дня молитися за тих, хто з нами жив і молився і хто чекає від нас допомоги, за тих, із ким ми разом проходили шлях духовного діяння. Згадаймо й тих, із ким ми зустрічалися і стикалися в житті, бо знаємо, що всім потрібна наша пам’ять та молитва. А потім помолімося й за тих, кого ми не знаємо, але за яких прийшли помолитися інші, дорогі їм».

Протоієрей Андрій Гавриленко

Джерело: