СЛОВО БЛАЖЕННІШОГО МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ УКРАЇНИ ОНУФРІЯ ПІСЛЯ ПОСТРИГУ МОНАХА ВІКТОРА (КОЦАБИ) ТА МОНАХА АГАФАДОРА (ПОЛЯКОВА)

Сьогодні ви, монах Віктор і монах Агафадор, прийняли ангельський чин, чин малої схими. Ви присвятили себе цілковитому служінню Богові.

Господь похвалює людину, коли вона приходить до Нього, і приймає людину в будь-якому віці та в будь-якому стані. Приймає і того, хто приходить до Нього наприкінці життя, приймає і тих, хто приходить у своєму ранньому віці – в юності. Коли людина присвячує себе Богові у віці, коли світ перестав бути для неї цікавим і через його духовну досконалість, то це одна жертва, але коли людина присвячує себе Богу, коли вона юна, сповнена сил – це зовсім інша жертва. І, мабуть, найбільше, що ми можемо принести Богові в жертву, – це свою юність.

Ви зараз подібні до того, хто не будучи впевненим що перепливе на інший бік річки, кинув усе і поплив. Звичайно, будуть труднощі у вашому житті, будуть спокуси і від плоті, і від світу, і від диявола, але ви сьогодні отримали таку Божу силу, таку благодать, з якою ви все зможете перенести. І коли буде важко – згадуйте, що ви маєте все для того, щоб усі ці труднощі перенести.

Найсильніша зброя для ченця, і для християнина взагалі, – це смирення. Коли людина бореться з пристрастями, не використовуючи смирення, – це похвально, проте у такому випадку вона схожа на людину, яка хоче повалити дерево, але починає обрізати гілки. І поки вона обрізає гілки з одного боку дерева – з іншого вони вже знову виростають. А коли людина бореться з гріхом за допомогою смирення, то вона подібна до людини, яка, бажаючи викорчувати дерево, вражає його в корінь і тоді воно засихає, падає і стає неживим. Пам’ятайте про це: та смиренна людина має велику Божу благодать. Бог дає смиренним благодать. В першу чергу потрібно упокорити себе перед Богом – що Він пошле, за все треба дякувати Йому. Хоча буде ремствування, буде невдоволення, але навіть тоді треба знати і пам’ятати, що все це благо наше, і що Бог робить тільки найкраще для людини. Потім відійде і ремствування і з’явиться подяка Богу. Так що бажаю вам допомоги Божої у вашому житті і щоб та річка, в яку ви сьогодні вступили, була не якимось безмірним водним простором, але щоб була такою, яку ви легко перепливете і на тому боці досягнете вічної Пасхи у Христі Ісусі Господі нашому. Поздоровляю вас ще раз. Допомоги Божої!

Дальні печери Києво-Печерської лаври,

храм преп. Феодосія Печерського,

20 березня 2015 року.