Підготовчі тижні перед Великим постом – це оновлення розуму та душі православного християнина перед початком подвигу.

У Великому покаянному каноні преподобного Андрія Критського, що читається в понеділок першого тижня Святої Чотиридесятниці, є такі слова: «Ле́ствица, ю́же ви́де дре́вле вели́кий в патриа́рсех, указа́ние есть, душе́ моя́, де́ятельнаго восхожде́ния, разу́мнаго возше́ствия, а́ще хо́щеши у́бо, дея́нием, и ра́зумом, и зре́нием пожи́ти, обнови́ся».

І підготовчі тижні перед Великим постом – це і є оновлення розуму та душі православного християнина перед початком подвигу. Перед початком битви із самим собою. Як абсолютно правильно сказано в синаксарі Тижня митаря і фарисея: «Подібно до того, як ті, що мають намір приступити до тілесних битв, заздалегідь дізнаються від воєначальників годину битви, щоб, своєчасно вичистивши і наточивши зброю, інше належним чином довести до ладу і, всяку перешкоду усунувши, до подвигу підготуватися і всім потрібним себе забезпечити, а воєводи їм перед боєм нагадують слова, оповіді й притчі, що душі збуджують ревно і проганяють лінощі, страх, безтурботність та інше все, що загрожує лихом, – так і божественні отці трубним голосом заздалегідь сповіщають про битву з демонами, що має відбутися в піст, щоб ми очистили душу свою від усякої пристрасті й накопиченої за довгий час отрути, придбали блага, яких не маємо, і тоді-то, озброєні як годиться, вийшли готовими на подвиг посту».

Неділя про Закхея говорить про те, що ми повинні перед цією великою очисною битвою посту внутрішньо відокремитися від світу й вилізти на дерево, почати свій шлях угору, де тебе зустріне Бог.

Неділя про митаря й фарисея розповідає, що для того, аби рухатися вгору – у Небо – нам слід облишити гординю й набути смиренності й покаяння митаря. Це суть два найнадійніших наших інструменти, подібно до того, як альпініст не зможе вилізти на скелю без милиць, вбитих у камінь, та мотузки.

Саме тому на недільному всенічному бдінні Неділі митаря й фарисея вже починають на полієлеї після читання 50-го псалма співатися покаянні стихири «Покаяння відкрий мені двері, Життєдавче…». Гаситься світло, і всі, хто молиться в храмі, стають навколішки.

З цієї суботи ці стихири співатимуться протягом більшої частини Великого посту аж до п’ятого Тижня Святої Чотиридесятниці включно.

Наступна – Неділя про блудного сина.

Церква навчає нас, що ми діти Божі. Діти Господні, що заблукали в гріхах, які пішли на країну далеко, але нам слід піти від пекельних шляхів і стремнин і знову звернутися до Бога. Адже Він наш Люблячий Батько, Котрий прагне і готовий вибігти нам назустріч, щоб урятувати нас.

Звідси і ще один спів, що розкриває тематику блудного сина в розрізі історії єврейського народу, який перебував у Вавилонському полоні. Псалом 136-й «На річках вавилонських, тамо сідохом і плакахом…». У далекій гріховній країні перебуває народ Божий, перебуває людина, подібно до свого прабатька Адама, що сидить біля зачинених воріт раю, і плаче, благаючи Бога про помилування. Цей псалом три недільні всенічні бдіння поспіль співатиметься аж до Тижня сиропусного, в який ми згадуємо Адамове вигнання. Будемо ловити момент. Усього три служби на рік (у нинішньому – 2, 9, 16 березня) співатиметься цей дивовижний псалом про тугу за Богом і надію на Його світлу втіху й повернення до небесного Сіону – до раю.

І ось Неділя м’ясопусна, про Страшний суд. Святі отці, наші улюблені вчителі, налаштовують наші душі на те, що Господь Ісус Христос прийде видимим чином судити світ. І буде для грішників пекло на віки вічні, а для праведників – рай. І критерій, за яким судитиметься людство, – це любов. Чи була в тебе любов до Бога і до ближнього (див. Мт. 25:31–46)?

Церква нам говорить про те, що цей суєтний земний світ не вічний. Одного разу він зупиниться, і Бог видимо з’явиться серед нас, і ми повинні приготуватися до Його Другого Пришестя; підготуватися справами любові та добра.

Перед Неділею м’ясопусною – Вселенська (м’ясопусна) батьківська субота. Вона вбудована в богослужіння логічно. Ми бажаємо доброї відповіді на Страшному суді нашим покійним близьким, щоб Господь помилував їх, пробачив їм гріхи і ввів у Царство Небесне. У п’ятницю ввечері (нинішнього року 8 березня) служать заупокійне богослужіння, яке називається в церковному народі «парастас» (з грецької можна перекласти як «клопотання»), де на утрені читається 17-а кафізма і вимовляються заупокійні ектенії. А вранці в суботу (9 березня) відправляються Літургія і панахида за покійними.

10 березня, як було зазначено вище, Неділя про Страшний суд. Вона називається ще м’ясопусною, оскільки цього дня востаннє перед Великоднем вживають м’ясо.

Вже з 11 березня починається седмиця сирна (Масляна). Вона є суцільною, тобто не має поста в середу та п’ятницю. Але Церква тепер готує не тільки душу християнина, що молиться, а й тіло до посту. Протягом цього тижня (в середу та п’ятницю теж) можна їсти всі продукти за винятком м’яса. Таким чином, відбувається звикання організму до посту, який почнеться буквально через тиждень. На нашу тілесну «конячку» накидається поки що легка вуздечка.

У суботу, напередодні Прощеної неділі (нинішнього року 16 березня), Церква згадує всіх преподобних отців, які в подвигу просіяли. Ми просимо у всіх тих людей, які досягли святості й Царства Божого за допомогою аскези та посту, благословення та молитовної допомоги у проходженні майбутнього поприща Великого посту.

І, нарешті, останній непісний день перед Світлим Христовим Воскресінням – Неділя сиропусна (17 березня). Тобто останній день, коли ми їмо сир, рибу, яйця, п’ємо молоко. Є ще «пуск» (таке цікаве церковнослов’янське слово, що означає дозвіл їсти ці продукти).

Ця неділя має дві теми. Згадка Адамова вигнання – всі члени Церкви начебто уподібнюються Адаму і Єві, вигнаним із раю, які тепер сидять і плачуть про свої гріхи, сподіваючись, що колись Бог знову введе їх туди разом із нащадками, тобто нами.

І друга згадка – це прощення. Тому вона ще й називається Прощеною неділею. Адже надійний і вірний старт Святої Чотиридесятниці – пробачити усьому світу, всім людям їхні гріхи проти нас і попросити прощення у всіх, кого ми образили, щоб у мирі душевному, у гармонії та спокої увійти до Великого посту.

Тому після вечірні, яку служать у неділю 17 березня ввечері вже великопісним чином, читаються дві особливі молитви, в яких ми просимо благословення Боже на початок Великого посту, і потім звершується чин прощення, під час якого священики та парафіяни просять один у одного і всього світу прощення.

Далі на нас чекає пустеля Великого посту. Свята Чотиридесятниця! Пустеля, всередині якої міститься джерело життя, благодатний Великдень, що дарує життя всім нам. Життя, оновлення і весну душі, досяжні лише постом, Страстями Христовими та Божим спасительним Великоднем!

Увійдемо ж із трепетом, благоговінням, скорботою, але водночас і тихою та солодкою радістю в цей великий та святий період нашого життя!

Протоієрей Андрій Чиженко

Джерело: