Час унікальний. Унікальна кожна мить, кожна секунда, кожен день і кожен місяць. Унікальний кожний рік. Унікальне кожне життя. Унікальна й седмиця 35-та по П’ятидесятниці. Її можна назвати седмицею єгипетських святих. Чому?

28 січня відзначався день пам’яті першого новозавітного ченця, вчителя святого Антонія Великого – преподобного Павла Фівейського. Саме його прикладом Божою милістю та ангельською допомогою святий Антоній був врятований від гріха принади та гордині. Коли преподобний Павло помирав, Антоній бачив, як його свята душа в оточенні ангелів, апостолів і пророків сягає Бога.

Яка святість! Яка велика святість! Не в сморіді гріхів, не в нечистоті, але в оточенні ангелів і святих, які визнали в Павлі свого святого родича та насельника раю. Навіть звірі благоговіли перед ним, як перед посудиною благодаті Святого Духа, два леви прибігли з пустелі, щоб викопати святу могилу.

А преподобний Антоній Великий настільки шанував його, що зберігав одяг преподобного Павла Фівейського із пальмового листя як найбільшу святиню і вдягав його лише двічі на рік – на Великдень та П’ятидесятницю.

У вівторок цієї седмиці, 30 січня, Церква святкувала день пам’яті преподобного Антонія Великого – найбільшого подвижника, засновника пустельного проживання та отця монашества. П

Саме в таких серйозних епітетах ідеться про нього в житії. Там само розповідається, що «незабаром гора, на якій трудився святий Антоній, була оточена цілим поясом монастирських обителей, і преподобний з любов’ю наставляв насельників, навчаючи духовного життя тих, хто прийшов у пустелю рятуватися». Безліч учнів, мов зграя білих голубів, випурхнула з-під правиці преподобного Антонія Великого.

Тому свідчення пам’яті двох наступних днів тижня 35-го по П’ятидесятниці – 31 січня та 1 лютого.

31 січня – день пам’яті великих єгипетських святих, яких можна назвати вчителями Церкви – святителів Афанасія та Кирила, архієпископів Олександрійських. У якомусь сенсі святий Афанасій є учнем преподобного Антонія Великого. Тому що в одне з численних гонінь, зведених на святителя Афанасія аріанами, він рятувався в пустелі, в обителі преподобного Антонія Великого і навіть написав працю «Житіє преподобного Антонія Великого». Пізніше святитель Іоанн Златоуст наполегливо рекомендував усім православним християнам прочитати цей твір, вбачаючи в ньому особливу повчальну цінність для духовного розвитку людини.

Як і преподобний Антоній Великий, святитель Афанасій також у церковній історії заслужив звання Великий. І його часто так називають. Спільне святкування пам’яті двох святителів Афанасія та Кирила встановлено, щоб прославити їх та наголосити на особливій важливості їхніх діянь з відкриття та написання догматів Церковних та охорони православного вчення від єресей. Це були великі богатирі Святого Духа та борці з єресями.

Саме святителю Афанасію Великому належить чудове висловлювання, яке ми, священники, так часто промовляємо на Різдво Христове: «Бог став людиною, щоб людина стала богом».

Якщо придивитися уважніше до історії Вселенських Соборів, то можна побачити, що Святий Дух обирав собі «живі псалтирі», людей, які ставали наче генераторами, «моторами», які рухали святоотцівську думку і відкривали богонатхненні догмати, які просвічують людей животворною істиною. Для Першого Вселенського Собору серед інших такою людиною був святитель Афанасій Олександрійський. Для Третього Вселенського Собору – святитель Кирил Олександрійський.

Вони попрацювали і поклали життя своє для того, щоб істина про Святу Трійцю Отця і Сина і Святого Духа засяяла нам у всій могутності, пишноті та красі та стала фундаментом Церкви.

1 лютого ми святкуємо день пам’яті преподобного Макарія Єгипетського – прямого учня святого Антонія Великого, котрий, як і вчитель, отримав у Церкві звання Великий. Величне і славне його життя. Величезне значення для розвитку духовного мають його праці.

І ось перед нами житія та пам’яті єгипетських святих: преподобного Павла Фівейського, преподобного Антонія Великого, святителів Афанасія та Кирила Олександрійських, преподобного Макарія Великого. Що ми можемо з них почерпнути? Чому повчитися?

Вони ніби запалені світлі свічки, що сяють нам у метушні юдолі земної і вказують шлях до Царства Небесного.

Преподобний Павло Фівейський ніби говорить нам про те, що людина час від часу повинна йти в пустелю свого серця для того, щоб зустріти там Бога. Можна сказати, що все життя людини є подорожжю всередину себе, де розташоване Царство Небесне, яке всередині нас є (див. Лк. 17:21).

Преподобний Антоній Великий говорить нам про те, що людина повинна мужньо стояти в подвигу і в боротьбі з бісами для набуття Царства Небесного. І Господь обов’язково відкриється їй. Із житія святого відомий такий епізод: «Прийнявши вигляд диких звірів, біси знову намагалися змусити святого залишити обране ним місце, але він знову відігнав їх силою Животворного Хреста. Господь підкріпив сил Набувши диких звірів, біси знову намагалися змусити святого залишити обране ним місце, але він знову відігнав їх силою Животворящого Хреста. Господь підкріпив сили Свого угодника: у розпал боротьби з темними духами преподобний побачив світло, що спускалося до нього з неба, і вигукнув: “Де був Ти, милосердний Ісусе?.. чому від самого початку не з’явився зцілити мої рани?” Господь відповів: “Антонію! Я був тут, але чекав, бажаючи бачити твою мужність; тепер, після того, як ти твердо витримав боротьбу, Я завжди допомагатиму тобі і прославлю тебе в усьому світі». Після цього явища преподобний Антоній став зцілений від ран і готовий до нових подвигів».

Так і ми повинні твердо стояти у вірі, пам’ятати, що життя православного християнина – це подвиг безкровного мучеництва і битва, яка (якщо ми віритимемо, будемо каятися й упокорюватися) обов’язково увінчається перемогою. Тому що Господь тут, поруч із нами.

Подібно до святителів Афанасія та Кирила Олександрійського, ми повинні знати основні істини православної віри. І перша з них є першою з десяти заповідей: «Я є Господь, Бог твій. Хай не буде в тебе іншх богів, окрім Мене». І ось Господь Бог наш – це саме Свята Трійця. І серце наше, розум, дух, душа і тіло мають бути храмом Святої Трійці.

А преподобний Макарій Великий навчає нас насамперед тому, що найвище благо для людини – це єднання з Богом. І мета людського життя полягає в тому, що «душа, що істинно вірує у Христа, має перекластися і змінитися з нинішнього порочного стану в інший стан, добрий, і з теперішньої приниженої природи в іншу, Божественну природу, і переробитися в нову – за допомогою сили Святого Духа».

Тож ходімо шляхом цих великих святих, щоб і нам досягти Царства Небесного, яке відкрите всім, і де чекає люблячий Господь.

Протоієрей Андрій Чиженко

Джерело: