Про місце перебування найбільшої святині Православ’я – Чесного й Животвоного Древа Хреста Господнього – близько трьохсот років від дня смерті Спасителя ніхто не знав.

Голгофа, Хрест і Гроб Господній були засипані землею. Але цього язичникам здалося замало. Вони вирішили ще й поглумитись над святинями: збудували над ними капище Венери і поставили статую Юпітера. Тут, звісно, стояла ще одна мета: звести ці язичницькі символи, які водночас були символами державної влади Риму, щоб ніхто не наважився їх зруйнувати та відкопати Хрест Господній. Тому що за посягання на атрибути римського язичницького культу належала смерть. І ось триста років щодня відбувається  велика наруга над святинями. Вони внизу, а зверху ніби для зневаження язичницький храм, де проводяться сатанинські мерзенні обряди. День у день, рік у рік.

Бог довготерпить і милує всіх. Але раптом настає час, коли Він благословляє Своїми таємничими і невимовними шляхами Божого Промислу здобути Хрест Господній і звести Його над світом. І Чесне Животворне Древо стає найголовнішою святинею християнства і є чи не в кожному будинку планети.

Але чи стало після цього простіше (у земному розумінні) жити людям?

Священномученик Кіріак, патріарх Єрусалимський, який знайшов Хрест, був закатований за часів Юліана Відступника і вбитий.

У день Воздвиження Хреста Господнього вшановуємо також ув’язнення (смерть) святителя Іоанна Золотоуста, який багато постраждав у житті. Він був скинутий підступами імператриці Євдоксії з Константинопольської кафедри і вигнаний у заслання на Кавказ, де й помер.

То що ж ми святкуємо, християни? Чому Древо Хреста Господнього – це символ перемоги над дияволом, смертю та гріхом?

Тому що світ, у якому ми живемо, не є кінцевою метою нашого життя. Кінцевою метою нашого життя є Царство Небесне. А цей світ – лише шлях до нього, «залізниця», якою мчить поїзд нашого життя, якщо хочете.

І, по суті, муки, гоніння, скорботи не важливі. Це школа, яка готує нас до раю. Це хірургічний скальпель, яким Господь вилучає нашу гордість. І зцілює нас.

Чесний Животворний Хрест Господній, встановлений над світом, повинен бути встановлений і в наших душах. На найголовнішому місці. Адже він є ключем, яким Бог відкрив кожному з нас двері до Царства Небесного.

Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і Святе Воскресіння Твоє славимо!

Протоієрей Андрій Чиженко

Джерело: