«ЧОЛОВІК ПРЕМУДРОГО РОЗУМУ І СВЯТОГО ЖИТТЯ»
13 жовтня – день пам’яті святителя Михаїла, першого митрополита Київського
Воістину, є особистості, життя яких немов приховане. Але якщо ми подивимося на результати праці цих людей, стане зрозумілою їхня роль у розвитку духовних благ, даних Богом народам. Такою особистістю є святитель Михаїл, перший митрополит Київський. Немов прихований від загального погляду світлом величі святого рівноапостольного князя Володимира, святитель Михаїл зміг стати тим добрим пастирем, який поширив життєдайне християнське вчення для новонаверненого народу на наших землях.
На долю першого митрополита випало нелегке, але благодатне служіння. У 989 році він прибув із Корсуні разом з іншими священнослужителями до святого рівноапостольного князя Володимира, який незадовго до цього (988 р.) прийняв Хрещення.
У літописних джерелах подаються різні відомості про національність святителя, не встановлено точно його походження: болгарське або ж сирійське. Але не настільки важлива його національність: перший предстоятель Православної Церкви послужив викоріненню язичництва і поширенню світла євангельської істини на Київських пагорбах.
Згідно з Никонівським літописом, святитель «був чоловік, премудрий розумом, такий, що вчить, і святого життя». Він ревно обходив новоосвічену землю, проповідуючи Святе Євангеліє, хрестячи та повчаючи новонавернених людей. Митрополиту Михаїлу приписують побудову Києво-Золотоверхо-Михайлівського монастиря, а ченцям, які прибули з ним із Царгорода, — заснування монастиря Києво-Межигірського. Скрізь, де тільки було можливо, митрополит Михаїл будував церкви, ставив священиків та дияконів і скидав ідолів.
Не тільки в Києві довелося потрудитися святителю Михаїлу, його проповідь чули багато міст і селищ. Пізніше він відвідав великі міста Київської Русі: Чернігів, Переяслав, Білгород, Володимир-Волинський, Ростов Великий, охрестив тамтешніх жителів, поставив у них єпископів і пресвітерів для прославлення імені Божого серед народу, просвітленого у вірі християнській. Усе життя святителя — це один великий подвиг служіння ближнім, подвиг безперервної молитви, подвиг послуху священноначаллю, яке визначило йому таке місце служіння.
Преставився святитель Михаїл у 992 році і був похований у Десятинній церкві Пресвятої Богородиці у Києві. Близько 1103 року за святого ігумена Феоктиста (згодом святитель Чернігівський), мощі його було перенесено до Антонієвої печери, а в 1730 р. – у Велику Печерську церкву (Успенський храм). У зв’язку з цим пам’ять його встановлена на 13 жовтня (30 вересня за ст. ст.), напередодні свята Покрови Божої Матері.
