Нещодавно, 19 грудня, Православна Церква святкувала день пам’яті великого угодника Божого Миколи Чудотворця. І ось 25 грудня ми святкуємо день пам’яті його не меншого соратника, сучасника, побратима та співслужителя в єпископському сані – святителя Спиридона Триміфунтського.

На мій погляд, житія таких людей, як святі Миколай та Спіридон, є одним із найпереконливіших аргументів існування Бога. Тому що своєю силою те, що вони робили, зробити не можна. Це можна зробити, тільки якщо твоїми руками, вустами, душею нарешті керує Господь. А сам ти є судиною благодаті Святого Духа і провідником Божественної волі у світі.

Як написали святі апостоли в першій в історії Церкви постанові Апостольського Собору, що проходив у Єрусалимі в 51 році після Різдва Христового: «Бо угодно Святому Духу і нам…» (Дії 15:28). Нічого не від себе, а тільки силою Божою і заради Бога.

І тому життя святителя Спиридона Триміфунтського – це справжнє Боже диво, бо через нього на нас дивиться Бог, який спочиває Своєю благодаттю в Своєму ж угоднику Божому.

Усі зцілення, воскресіння, вигнання бісів, покликання дощів і просто гарної погоди, наповнення лампадок оливою, співслужіння Ангелів починаються з непохитної віри у Святу Трійцю Отця, Сина і Святого Духа. Віри та вірності Богу. Віри, яка вища і глибша за розум, яка бере свій початок у Божественній і сяючій надмирній Істині.

Церковна історія зберегла діалог святителя Спиридона Триміфунтського з філософом, який прийшов спробувати спростувати догмат Святої Трійці під час проходження Першого Вселенського Собору. Проти знаменитого вченого, дуже освіченого промовистого ритора, вийшла свята простота, яка мала в собі свій найголовніший скарб – міць віри, що з’єднує її з Богом.

Святитель сказав філософу: «Слухай, філософе, що я говоритиму тобі: ми віримо, що Всемогутній Бог з нічого створив Своїм Словом і Духом небо, землю, людину і весь видимий і невидимий світ. Слово це є Син Божий, Який зійшов заради наших гріхів на землю, народився від Діви, жив з людьми, постраждав, помер для нашого спасіння і потім воскрес, спокутувавши Своїми стражданнями первородний гріх, і звоскресив із Собою людський рід. Ми віримо, що Він єдиносущний і рівночесний з Отцем, і віруємо цьому без жодних лукавих вигадок, бо цю таємницю осягнути людським розумом неможливо».

Філософ був настільки вражений словами святого Спиридона, що замість викриття Православної віри став її захисником і хрестився. Про це він говорив так: «Слухайте! Поки змагання зі мною велося за допомогою доказів, я виставляв проти одних доказів інші та своїм мистецтвом сперечатися відбивав усе, що мені висували. Але коли, замість доказу від розуму, з уст цього старця почала виходити якась особлива сила, докази стали безсилі проти неї, оскільки людина не може чинити опір Богові. Якщо хтось із вас може мислити так само, як я, то нехай увірує в Христа і разом зі мною нехай піде за цим старцем, устами якого говорив Сам Бог».

На захист Святої Трійці на Соборі святитель Спірідон здійснив іще одне диво. Коли він узяв до рук цеглу і стиснув її, то чудовим чином вийшов вогонь, вниз закапала вода, а глина залишилася в руці. Угодник Божий сказав: «Це три стихії, а плінфа (цегла) одна, так і в Пресвятій Трійці – Три Обличчя, а Божество Єдине».

Ось із чого починаються сила, святість та чудеса. Ось із чого починається наш порятунок. Вони беруть свій початок із простої щирої дитячої, але непохитної віри в Триєдиного Бога, в Його заповіді й засновані на них основі догмати й канони Церкви. З цього починається життя у Богові, у Христі Ісусі. З цього починається наш порятунок.

І сьогодні, у цей непростий час стояння у вірі, так само як і сповідання її всім своїм життям, є найголовнішим нашим завданням та змістом нашого існування. Тому що віра – це двері, за якими починається рай. Нехай святитель Спиридон Триміфунтський допоможе нам її зберегти в чистоті, святості та непошкодженості.

Святителю отче Спиридоне, моли Бога про нас!

Потоієрей Андрій Чиженко

Джерело: