13 вересня 2023 року на офіційному сайті Київської міської ради  https://kmr.gov.ua/uk/content/proekt-rishennya-kyyivskoyi-miskoyi-rady-26537опубліковано проєкт рішення, в якому йдеться про потенційне знесення понад 70-ти храмів УПЦ. Його автор, депутат фракції «Голос» Вадим Васильчук, стверджує, що «прийняття та реалізація даного проєкту сприятиме утвердженню злагоди та миру на релігійному ґрунті, міжконфесійного діалогу та єдності у суспільстві, забезпеченню прав і свобод громадян, у тому числі при визначенні канонічної приналежності, недопущенню конфліктів на релігійному ґрунті в межах територіальної громади міста Києва».

Навіть у назві рішення прекрасно все: «Про особливості звільнення самовільно зайнятих та забудованих релігійними організаціями (об’єднаннями), керівний центр (управління) яких знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, чи які мають канонічні та молитовні зв’язки з релігійними організаціями країни-агресора, земельних ділянок комунальної власності територіальної громади міста Києва».

Тобто відразу передбачається, що земельні ділянки комунальної власності зайняті та забудовані релігійними організаціями «самовільно». І при цьому пунктом №1 цієї постанови тільки передбачається здійснити перевірку наданих земельних ділянок. Але не для всіх релігійних громад, а тільки для деяких.

А саме — «керівний центр яких знаходиться за межами в Україні в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України, <…> чи які мають канонічні та молитовні зв’язки з релігійними організаціями країни-агресора». Далі текст рішення містить низку порушень Конституції України та меж здорового глузду.

1. «Молитовні зв’язки» — поняття для законодавчих документів нове й несподіване. Хто і як їх встановлюватиме? На підставі чого? Очевидно, що для цього треба заглибитися у внутрішню діяльність кожної церковної громади, а це прямо заборонено законом «Про свободу совісті та віросповідання».

2. . Додатком №1 до проєкту рішення уже визначено 72 храми м.Києва, які підлягають обов’язковій позаплановій перевірці. Чи означає це, що їхній «канонічний та молитовний зв’язок з релігійними організаціями країни-агресора» уже доведено? Якщо так, то які документи це підтверджують? Якщо документів на підтвердження зв’язку немає, на підставі чого здійснюватиметься «позапланова перевірка» і за якими критеріями взагалі складено список із 72 релігійних споруд?

(Насправді в переліку 74 храми, але чомусь храм на честь св. Феодора Освяченого там зазначений аж тричі).

3. «Пояснювальна записка»  до проєкту рішення містить зауваження, що відповідно до статті 35 Конституції України та Закону України «Про свободу совісті та віросповідання», «держава утримується від втручання у питання віри, переконань або внутрішньої організації релігійної спільноти». Але водночас документ посилається на «обмежувальне положення» Європейської конвенції, «необхідне в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони громадського порядку, здоров’я чи моралі або захисту прав і свобод інших осіб».

Для того, щоб діяти всупереч Конституції та законодавству, необхідне чітке обґрунтування, чим саме загрожує «громадській безпеці, здоров’ю чи моралі, правам і свободам інших осіб» діяльність кожної окремої релігійної організації, яку внесено до переліку 72-х.

Інакше виглядає так, що міська рада хоче й Конституцію порушити, і при цьому виглядати демократично.

4. Мотивуючи в «Пояснювальній записці» необхідність прийняття цього рішення, Київрада зазначає, що ті «численні безпекові заходи, які проводить Служба безпеки України із 24 лютого 2022 року, є відповіддю на цю загрозу національній безпеці України, проте така відповідь, зрозуміло, є недостатньою».

Виглядає великим перевищенням повноважень депутатів Київської міської ради не тільки давати оцінку діяльності Служби безпеки України, а й визнавати її «зрозуміло (!), недостатньою», а отже такою, що потребує дій і від депутатів місцевої влади.

5. Ну і робиться таке порушення норм Конституції, власних повноважень та здорового глузду, звісно, іменем народу.

В останньому абзаці п.1 «Пояснювальної записки»  депутати вказують, що «останнім часом Київська міська влада отримує численні звернення громадян та організацій щодо вжиття заходів та врегулювання діяльності релігійних організацій, що, зокрема, зумовлено широкомасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України».

Громадяни України, які є жителями столиці та виборцями депутатів Київради, залишають за собою право оскаржувати подібні дії та рішення своїх обранців у будь-який передбачений законом спосіб з подальшим моніторингом, наскільки депутати місцевої ради так само зважають на звернення громадян та організацій щодо дотримання законодавства України в галузі свободи совісті та віросповідання.

Джерело1

Джерело 2