Кілька розповідей про чудесну допомогу Пресвятої Владичиці від «Церковної православної газети»

Дар Божої Матері прп. Роману Солодкоспівцю

Преподобний Роман був дияконом, проте зовсім не мав голосу. Навколо часто кепкували з нього. У 496 році, під час царювання імператора Анастасія I (491 – 518 рр.), преподобний Роман перебрався до Константинополя. Тут він полюбляв брати участь у всенічних службах. Одного разу преподобний дуже осоромився бо столичні клірики, вирішивши поглузувати, виштовхали його на амвон та змусили співати.

У церкві зберігалася чудотворна ікона Пресвятої Богородиці. Молодий диякон часто припадав до неї та слізно благав Діву послати йому дар співу.
Була різдвяна ніч, і преподобний Роман стояв за всенічним бдінням. Під час шостої пісні канону на нього найшов глибокий сон. І раптом просто перед собою Роман побачив Богородицю, Яка тримала в руці сувій. Звернувшись до нього, вона сказала: «Візьми це і з’їж».

Преподобний так і вчинив. Тієї ж миті він прокинувся, зійшов на амвон і заспівав кондак свята «Діва днесь». З того часу він отримав бажаний дар співу.
Преподобний Роман Солодкоспівець склав понад тисячу кондаків, присвячених Господнім та Богородичним святам, а також багатьом святим.

День пам’яті прп. Романа також припадає на 14 жовтня.

Богородиця та пекар

У монастирі святого Павла на Святій Горі на початку минулого століття жив чернець на ім’я Фома. Він ніс послух у монастирській пекарні, де допомагав пекареві отцю Григорію. Якось пекар поїхав на два дні та залишив замість себе свого помічника. Проте отець Фома ніколи в житті не замішував тісто сам, а тому розгубився. Він мав спекти хліб на шістдесят ченців і двадцять паломників.

Чернець почав палко молитися Пресвятій Богородиці та преподобному Павлу, щоб просвітили його, бо він навіть не знав, із чого починати. Отже, він узяв дріжджі й, готуючись лити воду й сипати борошно, раптово побачив поряд із собою величну черницю. Монах розгубився. Черниця ж пройшла всередину, взяла закваску й замішала її з водою та борошном. За дві години тісто було готове. Вона наробила хлібів, поклала їх у піч і за наступні дві години дістала готові буханці.

Отець Фома дивився, як зачарований. Він ніяк не міг збагнути, що відбувається. Єдине, що він зрозумів — це те, що черниця та була Сама Богородиця Діва.

Поївши хліба, ченці запитали старця: «Отче, як тобі вдалося так швидко замісити тісто? Що ти додав у нього, що хліб став таким смачним?».

Так Богородиця вкотре показала ченцям, що Вона дбає про них, як мати про своїх дітей.

Дарування дитини безплідному подружжю

Свідчення р. Б. Христини Супігетеан:

«Я православна християнка і часто ходжу до храму. Живу в селі Барсау (Румунія). У 1990 році, коли мені було 19 років, я вийшла заміж. Ми дуже хотіли дитину, але я ніяк не могла завагітніти. Сім років нам призначали різні курси лікування, та все було марно. Ми їздили на термальні джерела, які лікують безплідність, але це не допомогло. Ми втратили будь-яку надію завести дітей. Наш сімейний лікар порадив звернутися до Бога, він приніс мені освячений поясок (від Чесного Пояса Богородиці) з обителі Ватопед. Я почала молитися і з надією Бога одягнула цей поясок на себе. Божественне диво сталося швидше, ніж могла б очікувати людська логіка. Я завагітніла, і це сталося, за підрахунками лікаря, в перші дні після того, як я вдягла поясок. Богоматір прийняла мене у Свої обійми. У мене була звичайна вагітність, і 4 січня 1998 року я народила в лікарні Девас гарного хлопчика, якого ми назвали Християн-Іоанн, оскільки він народився незадовго до 20 січня, коли святкують Собор Предтечі Спасового Іоанна.

Ми не гідні дякувати Богу й Матері Його за ту велику радість, яку вони принесли в наш дім. Ми розповіли про все це, щоб збереглися свідчення для всіх, щоб інші побачили силу й допомогу Матері нашого Бога, Яка творить чудеса тоді, коли ми, люди, безсилі. Наш сімейний лікар, який нам завжди допомагав, підтверджує цю розповідь і скріплює її своїм підписом та печаткою».

Повернення до життя раби Божої Марії

До намісника Десятинного монастиря у Києві архімандрита Гедеона прийшов чоловік домовлятися про поховання матері. Його мати Марія перебувала в реанімації і вже не подавала жодних ознак життя – її дихання підтримувалося апаратами.

Лікарі в один голос стверджували, що повернути жінку до життя неможливо, і дали час рідним домовитися про місце на цвинтарі. Син Марії дуже сумував, плакав і докоряв собі, що мама померла, а він так і не встиг з нею як слід попрощатися. Батюшка сказав йому: «А ти візьми, постав свічки перед Десятинною іконою Пресвятої Богородиці, помолися від щирого серця своїми словами – і мама ще поживе». Чоловік так і зробив і в щирій молитві звернувся до Пресвятої Богородиці.

Раба Божа Марія, якій тоді було за 70, повернулася до життя буквально з точки неповернення. Головний лікар і весь медперсонал були здивовані, це було колосальне потрясіння для всіх. Людина фактично померла, лікарі готувалися констатувати смерть, і раптом вона піднялася.

Намісник монастиря неодноразово бував у родини в гостях, соборував і причащав Марію Святих Христових Таїн, а вже через пів року вона мирно відійшла до Господа.

Джерело: