Велике Свято Успіння Богоматері може здатися нецерковній людині досить дивним. Як можна святкувати чиюсь смерть? Усе в християн не як у людей, скаже хтось.

Їм радість те, що іншим горе. І, між іншим, цей хтось буде не такий уже й далекий від істини. У християнстві звичний світ справді у певному сенсі встає з ніг на голову з погляду звичайної логіки.

Ми проповідуємо Христа розіп’ятого, для іудеїв спокусу, для еллінів безумство (1 Кор 1: 23), сказав апостол Павло: κηρύσσομεν Χριστὸν ἐσταυρωμένον, Ἰουδαν. Але немудре Боже мудріше за людей (1 Кор 1: 25), — каже далі апостол.

Християнське безумство, ἡ μωρία (mōria), виявляється справжньою мудрістю, завдяки якій здійснюється перемога над смертю. День розлучення з земним життям Божої Матері, її Успіння, одночасно поєднує в собі цілком зрозумілу людську скорботу з радістю від того, що смерті насправді не існує, що Богородиця ніби заснула, щоб потім прокинутися до вічного життя та слави.

«Успіння» в перекладі з церковнослов’янської означає «занурення в сон», «мирна смерть, подібна до сну», «поховання». Це переклад давньогрецького слова ἡ κοίμησις (koimēsis). Воно є однокорінним з дієсловом κοιμάω (koimaō), який українською мовою перекладається як «спати», «засинати», «почити», «вмирати».

Особа Діви Марії, Її життя і Її успіння мають для Церкви виняткове значення. Адже у Пресвятій Богородиці здійснилася головна мета всього створеного буття: повне єднання з Богом. І річ не лише в тому, що Марія погодилася на втілення Бога Сина, повністю підкоривши свою волю Божественній. В Її обличчі, у Її материнстві сталося взаємопроникнення життя тварного та нетварного. Її тіло з’єдналося з Богом у Її утробі. Від Її плоті і крові Христос отримав Свою Плоть і Кров. Тому і вважається, що, зачавши Богонемовля нашестям Духа Святого, Діва Марія возз’єднала все творіння, весь світ — з його Творцем. Тому Церква так Її шанує і молиться Їй.

Коли Христос страждав на Хресті, він сказав Діві Марії та апостолу Іоанну Богослову: це син Твій, це Мати Твоя. На основі цих слів Спасителя Церква навчає, що в особі апостола Іоанна Богородиця всиновила всіх християн. Її смерть, Її успіння було безболісним, без усякого тілесного страждання, подібно до того, як Вона народила Христа — теж без страждань і хвороб. Її тіло не бачило знищення. На третій день після Її смерті апостоли виявили Її гробницю і похоронний одяг порожнім. До речі, за переданням Церкви, першим це виявив апостол Фома, той самий, який своїм «невіруванням добрим» ще більше сприяв свідченню Христового Воскресіння.

Розлучена на три дні з тілом, потім душа Діви Марії знову з ним возз’єднується вже на Небесах, і, воскреснувши, Мати Божа йде до Вічного життя. Як сказав Святитель Григорій Палама, «Ця ж – Пречиста Діва і звеличилася над усіма і всім: Вона єдина, ставши між Богом і родом людським, створила Бога Сином людським, а людей зробила синами Божими; Вона зробила землю Небом і обожила рід людський; Вона єдина з усіх понад будь-яке єство зробилася Матір’ю Бога за єством, а через невимовне народження стала царицею будь-якої сущої у світі й небесної істоти, і, височіючи таким чином над підлеглим Їй через Неї Саму і роблячись Сама причасницею вищого обрання через Божественного Духа, вона є найвищою з піднесених і блаженнішою царицею блаженного роду».

Джерело: