Введення у храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці та Приснодіви Марії – двонадесяте свято, яке має великий і рятівний сенс не тільки для православних християн, але й для усього людства.

Діва Марія стала живим храмом Бога. І цей храм насправді був значно більшим і святішим за благодаттю, ніж Єрусалимський кам’яний храм. Адже останній був лише тінню майбутніх благ, а не самими благами. Про це пише святий первоверховний апостол Павло: «Закон, маючи тінь майбутніх благ, а не сам образ речей, одними й тими самими жертвами, які щороку постійно приносяться, ніколи не може зробити досконалими тих, хто приходить з ними. Інакше перестали б приносити їх, бо ті, хто приносить жертву, бувши очищені одного разу, не мали б уже ніякої свідомості гріхів. Але жертвами щороку нагадується про гріхи, бо неможливо, щоб кров биків та козлів знищувала гріхи» (Євр. 10:1–3).

Але тут уже Та, яка здатна вмістити в Себе Бога. І тому Вона незабаром назветься Пресвятою Богородицею. Пресвятою, бо святіше за неї ні на землі, ні на небі нікого немає, крім Бога. Вона навіть святіша за всіх Ангелів. Тому Їй і співається «Чесніша від херувим і славніша без порівняння серафим». Тобто Вона чесніша і славніша за найвищих Ангелів херувимів і серафимів – ці святі та великі духи не можуть зрівнятися з Нею.

Ми часто повторюємо на службах і в молитвах слово «Богородиця». Але вдумаємось у нього! Людина, Діва народила Бога. Це дивовижно! Це величезне диво!

З упевненістю можна сказати, що вся історія Старого Завіту та динаміка розвитку єврейського народу в ньому існувала для того, щоб у світ змогла народитися Та, Яка буде здатна вмістити у Себе Бога. Та, пронизлива чистота Якої здатна буде витримати в Собі Господа і не згоріти, і не вмерти. Тому мені здається, що всю історію юдеїв до Різдва Пресвятої Богородиці можна назвати очищенням. Господь, як добрий садівник, очищав виноградну лозу єврейського народу, виробляв духовну селекцію, так би мовити, для того, щоб у світ могла з’явитися Вона, Діва Марія, Яка скаже святому архангелу Гавриїлу: «…Ось, Раба Господня; нехай буде Мені за словом твоїм» (Лк. 1:38).

Про це свідчить святитель Григорій Палама у своїй проповіді-бесіді  «у свято Введення до Храму (у Свята Святих) Пречисті Владичиці нашої Богородиці». Зокрема, святий Григорій пише: «Погляньте, звідки бере свій початок це обрання: з-поміж дітей Адама був обраний прекрасний Сиф, який порядністю вдачі й помірністю почуттів і красою чеснот явив себе одухотвореним небом, був за це обраний Богом, і від цього обрання мала виникнути Ця Діва, належна Богові Колісниця пренебесного Бога, і закликати людей до небесного усиновлення. З цієї причини весь рід Сифа був названий “синами Божими”. Тому що від цього роду мав народитись як Син Людський, Син Божий; тому й ім’я Сиф у перекладі означає “повстання, або краще сказати, “воскресіння”, яким у повному розумінні слова є Сам Господь, який обіцяє й дарує безсмертне життя віруючим у Нього”.

І трохи вище в цій праці: «Було ж неможливим, щоб Вона, найвища і перевершуюча розум Чистота поєдналася з оскверненним єством; тому що єдине, що неможливе для Бога, це зійтися в єдність з нечистим, перш ніж воно не очиститься. Тому була потреба абсолютно непорочної і найчистішої Діви, Яка б прийняла в утробі і народила Ревнителя і Дарувача чистоти, Яка була й передбачена і з’явилася і стає явною, і таємниця щодо Якої добігла кінця, коли багато чудесних явищ різних часів злилися в одне».

Ось у чому суть свята Введення Пресвятої Богородиці! Живий храм Божества вже з’явився. Різдво Пресвятої Богородиці вже відбулося! А Введення Її до храму – свідчення усьому світу про те, що цей новозавітний живий Єрусалимський храм незабаром буде готовим до прийняття Месії.

Звідси й діви зі свічками, що горять, і урочиста процесія, і священики на чолі з первосвящеником Захарією, які зустрічали Діву на порозі храму. Що нам це нагадує? Урочисте повернення Ковчега Завіту святим царем і пророком Давидом із филистимлянського полону (див. 2 Цар., гл. 6). Або ж внесення Ковчега Завіту святим пророком і царем Соломоном до збудованого ним Єрусалимського храму (див. 3 Царств 8). Ця подія описана в другій паремії, що читається під час всенощного бдіння свята Введення в храм Пресвятої Богородиці. Тільки тут уже був не рукотворний Ковчег Старого Завіту, а живий Ковчег Нового Завіту – живий Кивот Бога.

Цікавий факт: церковне Передання та піснеспіви говорять нам про те, що Пресвята Богородиця була лише тілом «трилітня», але духом вона була вже «багатолітньою», тобто дорослою та мудрою. Про це співається в одному з тропарів пісні третьої другого канону, який читається під час всенічного бдіння у свято Введення Божої Матері: «трилітня тілом, багатолітня духом, ширша від небес, вища від горніх сил, нехай хвалять Тебе піснями, Богонаречена». Тому зі сміливістю можна сказати, що душа Діви Марії вже тоді була повністю віддана Господу Богу і прямувала до Нього, піднімаючись високими 15 ступенями Єрусалимського храму.

І ось ще один епізод, описаний в Акафістнику Святого Великодня та двонадесятим святам, виданому в друкарні Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври у 2019 році: «Первосвященик Захарія, син Варахіїн, батько Предтечів, пророк Божий, передчуваючи майбутнє, увів Пресвяту Діву до Святе Святих за таємничим Божим навчанням, бувши тодіне в собі, Богом обійнятий. І не тільки первосвященик, що вводив Діву, але й усі, хто супроводжував Її при вході до храму Божого, – Її батьки, родичі та діви – обійняті Духом Божим».

Святі отці стверджують, що Пречиста Діва була введена у Святе Святих неодноразово, але приходила туди багаторазово. Хоча для старозавітної людини і навіть для священнослужителів це було неможливо. Лише одного разу на рік із кров’ю очисної жертви туди заходив первосвященик. Але цей закон не поширювався на Пресвяту Богородицю, Яка Сама по Собі була святіша за Єрусалимський храм. І перебувала там, де Вона й мала бути: у Святе Святих.

Ось як про це пише святитель Григорій Палама: «Тому і тодішній архієрей Божий, який усвідомлює, що Отроковиця має Божу благодать, що живе в Ній, перевершує всіх, удостоїв Її більшого, ніж усіх інших, і вводить Її у Свята Святих і переконує всіх тоді присутніх вітати те, що відбувалося, при Божому сприянні, а разом і явним виявленням Його волі, що надсилає через ангела Діві невідому їжу, якою краще зміцнювалося єство і по тілу Вона зберігалася і ставала чистішою і чудовішою, ніж безтілесні (ангели), маючи Небесні Уми, що служать Їй, і неодноразово увіходячи до Святе Святих, але не на малі періоди часу, щоб жити там, як запрошена Богом, у знамення тих, що мають завдяки їй відкритися в належний час небесних обителей, які мають бути даними на вічне проживання віруючим Її Преславному Сину».

Будемо ж і ми, дорогі браття і сестри, затамувавши подих, спостерігати цю велику таємницю спасіння Богом людства і кожного з нас. Яка вона прекрасна, глибока і дивовижна!

Будемо ж і ми в святості наслідувати Пресвяту Богородицю і робити зі своїх душ і тіл Господу храм, щоб благодать Божа увійшла в нас і Господь зволив сісти на престолі нашого серця, освячуючи, обожнюючи і спасаючи наше єство.

Протоієрей Андрій Чиженко

Джерело: